Принцип етнічності

Теорія і методика виховання

Принцип етнічності передбачає наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування національної свідомості та гідності, створення умов для всіх громадян навчатися і спілкуватися рідною мовою, вивчати традиції, звичаї, обряди свого народу; забезпечувати умови для відчуття етнічної належності до свого народу, його культури, формування рис національної ментальності; виховання в молоді почуття соціальної відповідальності за збереження, примноження і продовження етнічної культури.

Чільне місце в системі етнізації виховного процесу займає, безперечно, мова. Мова — це генетичний код нації. У мові (усній та писемній) зберігаються віковічні надбання народу, особливості його мисленнєвої діяльності. Мова, таким чином, є оберегом культури нації.

У переважній більшості розвинених країн проживають народи різних національностей. Спроби штучно асимілювати народи різних етнічних груп (типу homo soveticus) ведуть до знищення культурних надбань. Мова може йти про взаємозбагачення культур різних національностей, а не нівелювання їх.

У країні, безперечно, має панувати загальнодержавна мова, яка визначається за переважаючою кількістю громадян титульної нації: в Україні — українська, в Чехії — чеська, в Німеччині — німецька, в Італії — італійська, в Росії — російська. Але в рамках державної спільноти мають бути створені оптимальні умови для розвитку мов і культур усіх інших народів.

Цікавим є приклад етнічної групи ромів. Понад десять століть унаслідок боротьби між племенами північної Індії цигани були витіснені за межі цієї країни. З того часу вони кочували, розселялися в інших країнах, але зберегли і нині зберігають вагомі компоненти своєї культури — мову, звичаї, обряди, ментальність, побут та ін., водночас освоюючи мову і елементи культури того народу, серед якого вони мешкають.

У системі національного виховання необхідно дбати, щоб молоде покоління глибоко пізнавало багатства мови і культури українського народу, щоб позбутися почуття меншовартості, ганебної сором'язливості через те, що говоримо рідною мовою, їмо національні страви, зберігаємо елементи своєї етнічності у побуті (рушники, вибілені оселі, вишитий одяг та ін.).

І ще один аспект мовної проблеми в умовах багатомовності. Дитина ще в стані ембріонального розвитку чує мову, якою спілкується її мама. І коли дитя народилося, воно потрапляє в рідну мовну стихію, в близьке і знайоме мовне середовище. А потім дитина виховується в дошкільній установі, школі, де з нею спілкуються іншою мовою (наприклад, російськомовна родина, а дитина потрапляє в україномовне середовище в дитячому садку чи школі). Для маленької дитини це своєрідний стрес. їй доводиться витрачати багато психічних сил для перекладу з однієї мови на іншу. Адже вона думає тією мовою, яку "успадкувала" з часу ембріонального розвитку і в ранньому дитинстві. Тому заклики типу "думай українською" несуть у собі елементи штучної асиміляції.

Як бачимо, виховання дітей в умовах поліетнічного простору — справа складна і делікатна. До її розв'язання треба підходити уважно і виважено.

Принцип систематичності та послідовності

Принцип систематичності та послідовності має забезпечувати вплив на особистість людини з урахуванням її вікових можливостей і розвитку, поступово розширювати систему вимог до діяльності; забезпечувати доцільну єдність вимог до вихованця з боку вихователів (членів сім'ї, вчителів, вихователів у дошкільних та позашкільних дитячих закладах); створювати оптимальні умови для вияву самостійності вихованця при розв'язанні виховних завдань, дбати про розумне "дотикове" керівництво.

Послідовність має здійснюватися з дотриманням певних етапів: від близького до далекого; від простого до складного. Маленька дитина має засвоювати найпростіші правила і норми поведінки, що доступні їй з погляду фізичних і психічних можливостей. Маленькі діти — це своєрідні "філософи у підгузниках". Вони виявляють неймовірну активність у пізнанні деталей навколишнього світу. Тож не слід поспішати виводити їх із цього стану, не варто упереджувати їхні можливості, навантажувати додатковою інформацією. Нехай задовольняються тим, що їх оточує: членами родини, природним середовищем, іграшками, простими діями. І лише згодом поступово розширювати коло пізнання і діяльності, піднімаючи завісу над ще невідомим.

Наприклад, малюки запитують батьків: "Де беруться доти?", "Звідки я з'явився?". На такі запитання треба вміти відповісти залежно від віку дитини. Але обов'язково відповісти! На сторінках газет і журналів нерідко ведуться дискусії на теми статевого виховання. Нині з'явилося багато літератури з цього питання. Проте не слід бездумно і безсистемно вдаватися до неї. Варто критично, послідовно і поступово підходити до вирішення цієї проблеми, зважаючи на принципи загальнолюдської культури.

Вимога систематичності передбачає, що виховний вплив на особистість має здійснюватися щоденно і системно з урахуванням різних чинників.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Принцип етнічності“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Розділ 1 ПЕДАГОГІКА - НАУКА ПРО ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Місце і роль педагогіки в життєдіяльності людей

  • Приклад низької педагогічної культури

  • Українська народна педагогіка, її місце у системі національного виховання

  • Етнопедагогіка. Народна педагогіка

  • Прислів'я і приказки українського народу

  • Казки

  • Балади

  • Народна пісня

  • Думи

  • Легенди

  • Педагогіка і релігія

  • З "Бесід священномученика Володимира, Митрополита Київського і Галицького" про причини поганого виховання у наш час.

  • Виховання справедливості

  • Виховання почуття соромливості

  • Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Генетична культура. Спадковість

  • Особливості анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей

  • Темперамент

  • Холерик.

  • Меланхолік.

  • Особливості молодших підлітків холеричного типу

  • Особливості молодших підлітків меланхолічного тину

  • Завдання всебічного гармонійного розвитку особистості в умовах полікультурної освіти

  • Концепції виховання

  • Закономірності виховного процесу

  • Пріоритет загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей у змісті виховання.

  • Провідна роль сім'ї у вихованні дитини

  • Особлива місія праці в соціалізації особистості

  • Виховання особистості в колективі

  • Мотиви виховання у системі соціального становлення особистості

  • Розділ 3 ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ І ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ

  • Принцип природовідповідності

  • Принцип гуманності

  • Принцип індивідуальності та диференціальності

  • Принцип етнічності
  • Принцип культуровідповідності

  • Методи виховання

  • Совість

  • Групи непрямих вимог

  • Формування вмінь і звичок

  • Метод привчання

  • Метод змагання

  • Метод заохочення

  • Метод покарань

  • Метод вибуху

  • Особистість і колектив

  • Лідерство. Лідери

  • Стадії розвитку колективу

  • Питання теорії і практики розвитку колективу

  • Педагогічні засади оптимізації спілкування

  • Рівні спілкування

  • Мануальне спілкування

  • Стилі спілкування

  • Рівень сформованості вміння спілкуватися

  • Правила спілкування

  • Методична робота класного керівника

  • Методи вивчення учнів і учнівських колективів

  • Програма вивчення учнів і складання характеристики

  • Програма вивчення класного колективу і складання характеристики

  • Диспут – як форма позакласної роботи

  • Колективні творчі справи (КТС)

  • Ключова роль сім'ї у вихованні дітей

  • Батьківський авторитет у вихованні дітей

  • Спілкування класного керівника з батьками

  • Форми і методи роботи класного керівника з батьками учнів