У справі виховання людини важливо концентрувати увагу не лише на питаннях досягнення мети, розв'язання завдань виховання, його змісту, принципів, тобто, що робити, а й на тому (і це особливо важливо!) як це робити. К.Д. Ушинський неодноразово підкреслював, що методи виховання — це інструменти конкретної діяльності педагога.
У педагогічній літературі подаються різні підходи до з'ясування дефініції "метод виховання". Український педагогічний словник так трактує це поняття: "Методи виховання — це сукупність загальних способів розв'язання виховних завдань і здійснення виховних взаємодій, способів взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованих на досягнення цілей виховання; сукупність специфічних способів і прийомів виховної роботи, які використовуються в процесі формування особистісних якостей учнів для розвитку їхньої свідомості, мотиваційної сфери й потреб, для вироблення навичок і звичок поведінки й діяльності, а також їх корекції і вдосконалення".
Інші автори ототожнюють методи виховання з шляхами виховної діяльності2. С.Г. Карпенчук вважає, що поняття "методи виховання" і "форми виховання" дуже близькі між собою. Вона стверджує: "Методи — це оптимальні підходи до ефективного розв'язання тих виховних завдань, які визначаються метою виховання"3.
На нашу думку, кожне педагогічне поняття повинно мати конкретні межі своєї дії. Тому і метод виховання, як інструмент педагогічної дії, має відзначатися конкретністю.
Методи виховання (грец. methodos — спосіб, шлях) — способи впливу вихователя на свідомість, волю та поведінку вихованця з метою формування у нього стійких переконань і певних норм поведінки.
Методи виховання тісно пов'язані з прийомами виховання. Останні є складовими тих чи інших методів і визначають шляхи реалізації вимог конкретного методу виховання.
Методи і прийоми виховання є своєрідними інструментами в діяльності педагога. Але для дієвості, ефективності їх застосування необхідно використовувати певні засоби — надбання матеріальної і духовної культури (художня і наукова література, радіо, телебачення, кіно, предмети образотворчого мистецтва, архітектури та ін.), форми та види виховної роботи (бесіди, збори, ігри, спортивна діяльність, гурткова робота, конференції та ін.), які використовуються у процесі дії того чи іншого методу.
Важливе місце в системі засобів виховання, які підвищують дієвість методів виховання, посідають природа, праця, національні духовні здобутки (колискові пісні, казки, легенди, обряди, звичаї та ін.)
Методи, прийоми і засоби виховання перебувають у діалектичному зв'язку і створюють систему впливу на вихованця. А їхня внутрішня змістова сутність і використання зумовлюються метою і завданнями виховання.
Традиційно методи виховання класифікують відповідно до їх функціональної спрямованості і виділяють такі групи методів:
• формування свідомості та переконань;
• організації діяльності та формування поведінки;
• стимулювання та коригування поведінки і діяльності особистості.
Розглянемо сутність і технологію застосування методів виховання, які спрямовані на формування свідомості та переконань вихованців.
У демократичному суспільстві, де взаємини між людьми ґрунтуються передусім на гуманістичних засадах, діяльність особистості може бути ефективною і повноцінною, якщо вона спирається на свідомість і переконання. Тому група методів, спрямована на формування свідомості та переконань, є визначальною. До неї належать: приклад, переконування, вимога.
У діяльності вихователя переконування є основним інструментом впливу на особистість вихованця. Переконування — це метод виховання, що передбачає умисний цілеспрямований вплив на свідомість, волю і почуття вихованців з метою формування у них стійких переконань, певних норм поведінки.
Поняття "переконання" і "переконування" не тотожні. Переконання є філософською категорією і визначається як інтелектуально-емоційне ставлення суб'єкта до будь-якого знання як до істинного (або неістинного) через єдність доведення та віри. Переконування — педагогічна категорія, дія, яка е інструментом впливу на особистість.
Говорячи про метод переконування, варто зважати на те, що основним засобом реалізації його вимог є слово вихователя. Силу слова підтверджує народна мудрість:
"Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш"; "Добре слово людину живить, від поганого — голова болить"; "Від теплого слова й лід розмерзає"; "Лагідні слова роблять приятелів, а гострі — затятих ворогів"; "Красне слово — золотий ключ"; "Мудре слово до істини приведе, облудне — тільки свого хазяїна знайде"; "Ласкаве слово й буйну голову упокорить".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи виховання“ на сторінці 1. Приємного читання.
