Методи виховання

Теорія і методика виховання

У справі виховання людини важливо концентрувати увагу не лише на питаннях досягнення мети, розв'язання завдань виховання, його змісту, принципів, тобто, що робити, а й на тому (і це особливо важливо!) як це робити. К.Д. Ушинський неодноразово підкреслював, що методи виховання — це інструменти конкретної діяльності педагога.

У педагогічній літературі подаються різні підходи до з'ясування дефініції "метод виховання". Український педагогічний словник так трактує це поняття: "Методи виховання — це сукупність загальних способів розв'язання виховних завдань і здійснення виховних взаємодій, способів взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованих на досягнення цілей виховання; сукупність специфічних способів і прийомів виховної роботи, які використовуються в процесі формування особистісних якостей учнів для розвитку їхньої свідомості, мотиваційної сфери й потреб, для вироблення навичок і звичок поведінки й діяльності, а також їх корекції і вдосконалення".

Інші автори ототожнюють методи виховання з шляхами виховної діяльності2. С.Г. Карпенчук вважає, що поняття "методи виховання" і "форми виховання" дуже близькі між собою. Вона стверджує: "Методи — це оптимальні підходи до ефективного розв'язання тих виховних завдань, які визначаються метою виховання"3.

На нашу думку, кожне педагогічне поняття повинно мати конкретні межі своєї дії. Тому і метод виховання, як інструмент педагогічної дії, має відзначатися конкретністю.

Методи виховання (грец. methodos — спосіб, шлях) — способи впливу вихователя на свідомість, волю та поведінку вихованця з метою формування у нього стійких переконань і певних норм поведінки.

Методи виховання тісно пов'язані з прийомами виховання. Останні є складовими тих чи інших методів і визначають шляхи реалізації вимог конкретного методу виховання.

Методи і прийоми виховання є своєрідними інструментами в діяльності педагога. Але для дієвості, ефективності їх застосування необхідно використовувати певні засоби — надбання матеріальної і духовної культури (художня і наукова література, радіо, телебачення, кіно, предмети образотворчого мистецтва, архітектури та ін.), форми та види виховної роботи (бесіди, збори, ігри, спортивна діяльність, гурткова робота, конференції та ін.), які використовуються у процесі дії того чи іншого методу.

Важливе місце в системі засобів виховання, які підвищують дієвість методів виховання, посідають природа, праця, національні духовні здобутки (колискові пісні, казки, легенди, обряди, звичаї та ін.)

Методи, прийоми і засоби виховання перебувають у діалектичному зв'язку і створюють систему впливу на вихованця. А їхня внутрішня змістова сутність і використання зумовлюються метою і завданнями виховання.

Традиційно методи виховання класифікують відповідно до їх функціональної спрямованості і виділяють такі групи методів:

• формування свідомості та переконань;

• організації діяльності та формування поведінки;

• стимулювання та коригування поведінки і діяльності особистості.

Розглянемо сутність і технологію застосування методів виховання, які спрямовані на формування свідомості та переконань вихованців.

У демократичному суспільстві, де взаємини між людьми ґрунтуються передусім на гуманістичних засадах, діяльність особистості може бути ефективною і повноцінною, якщо вона спирається на свідомість і переконання. Тому група методів, спрямована на формування свідомості та переконань, є визначальною. До неї належать: приклад, переконування, вимога.

У діяльності вихователя переконування є основним інструментом впливу на особистість вихованця. Переконування — це метод виховання, що передбачає умисний цілеспрямований вплив на свідомість, волю і почуття вихованців з метою формування у них стійких переконань, певних норм поведінки.

Поняття "переконання" і "переконування" не тотожні. Переконання є філософською категорією і визначається як інтелектуально-емоційне ставлення суб'єкта до будь-якого знання як до істинного (або неістинного) через єдність доведення та віри. Переконування — педагогічна категорія, дія, яка е інструментом впливу на особистість.

Говорячи про метод переконування, варто зважати на те, що основним засобом реалізації його вимог є слово вихователя. Силу слова підтверджує народна мудрість:

"Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш"; "Добре слово людину живить, від поганого — голова болить"; "Від теплого слова й лід розмерзає"; "Лагідні слова роблять приятелів, а гострі — затятих ворогів"; "Красне слово — золотий ключ"; "Мудре слово до істини приведе, облудне — тільки свого хазяїна знайде"; "Ласкаве слово й буйну голову упокорить".

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Методи виховання“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Розділ 1 ПЕДАГОГІКА - НАУКА ПРО ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Місце і роль педагогіки в життєдіяльності людей

  • Приклад низької педагогічної культури

  • Українська народна педагогіка, її місце у системі національного виховання

  • Етнопедагогіка. Народна педагогіка

  • Прислів'я і приказки українського народу

  • Казки

  • Балади

  • Народна пісня

  • Думи

  • Легенди

  • Педагогіка і релігія

  • З "Бесід священномученика Володимира, Митрополита Київського і Галицького" про причини поганого виховання у наш час.

  • Виховання справедливості

  • Виховання почуття соромливості

  • Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Генетична культура. Спадковість

  • Особливості анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей

  • Темперамент

  • Холерик.

  • Меланхолік.

  • Особливості молодших підлітків холеричного типу

  • Особливості молодших підлітків меланхолічного тину

  • Завдання всебічного гармонійного розвитку особистості в умовах полікультурної освіти

  • Концепції виховання

  • Закономірності виховного процесу

  • Пріоритет загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей у змісті виховання.

  • Провідна роль сім'ї у вихованні дитини

  • Особлива місія праці в соціалізації особистості

  • Виховання особистості в колективі

  • Мотиви виховання у системі соціального становлення особистості

  • Розділ 3 ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ І ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ

  • Принцип природовідповідності

  • Принцип гуманності

  • Принцип індивідуальності та диференціальності

  • Принцип етнічності

  • Принцип культуровідповідності

  • Методи виховання
  • Совість

  • Групи непрямих вимог

  • Формування вмінь і звичок

  • Метод привчання

  • Метод змагання

  • Метод заохочення

  • Метод покарань

  • Метод вибуху

  • Особистість і колектив

  • Лідерство. Лідери

  • Стадії розвитку колективу

  • Питання теорії і практики розвитку колективу

  • Педагогічні засади оптимізації спілкування

  • Рівні спілкування

  • Мануальне спілкування

  • Стилі спілкування

  • Рівень сформованості вміння спілкуватися

  • Правила спілкування

  • Методична робота класного керівника

  • Методи вивчення учнів і учнівських колективів

  • Програма вивчення учнів і складання характеристики

  • Програма вивчення класного колективу і складання характеристики

  • Диспут – як форма позакласної роботи

  • Колективні творчі справи (КТС)

  • Ключова роль сім'ї у вихованні дітей

  • Батьківський авторитет у вихованні дітей

  • Спілкування класного керівника з батьками

  • Форми і методи роботи класного керівника з батьками учнів