У розвитку школярів настає такий період, коли вони не задовольняються інформацією класного керівника про правила та норми поведінки. Зростає рівень соціального розвитку юнаків і дівчат, формуються такі важливі якості, як самооцінка, критичність, соціальна активність, прагнення самостійно розібратися у складних обставинах дії моральних категорій, з'являється здатність до критичного мислення. Тому старшокласники більш схильні до участі у такій цікавій формі позакласної роботи, як диспут. Диспут — це усний публічний спір при обговоренні наукових, політичних, моральних та інших проблем з метою пошуків істини.
У системі виховання школярів під спором (суперечкою) розуміють будь-яке зіткнення думок, розбіжність у поглядах на певне коло питань, проблем, словесну боротьбу, коли кожен з опонентів відстоює свою правоту. Є й інші слова для означення цієї форми спілкування: дискусія, дебати.
На характер суперечки впливає багато факторів: тема диспуту, його мета, соціально-моральна значимість предмета суперечки, кількість учасників, а також — форми і методи проведення. Предметом суперечки в учнівському диспуті найчастіше бувають загальнолюдські та національні моральні цінності, які по-справжньому цікавлять школярів. На характер диспуту впливає кількість осіб, які беруть у ньому активну участь.
Виділяють три основні види диспуту: суперечка-монолог (людина сперечається сама з собою, це так звана внутрішня суперечка); суперечка-діалог (полемізують дві особи). Суперечка-діалог може бути масовою (беруть участь усі учасники) і груповою (сперечається група учнів у присутності всіх учасників).
Розрізняють організовані та неорганізовані (стихійні) диспути. Класний керівник передусім має турбуватися про залучення учнів до організованого диспуту. Всі старшокласники повинні пройти цю школу соціального становлення, щоб здобути належний досвід і згодом брати участь у стихійних диспутах з розрахунком на успіх.
Ефективність диспуту залежить певною мірою від кількості учасників. Оптимальною є група з 15—20 осіб. Вони мають бути членами одного колективу, добре знати один одного, зважати на особливості темпераменту та характеру.
Диспут вимагає значного інтелектуального й емоційного напруження. З цього погляду важливо створювати позитивну емоційну атмосферу в колективі, члени якого вступили в суперечку. Дискутуючи, старшокласники мають змогу виявити свою ерудицію в різних галузях знань, надбання соціального досвіду, рівень володіння моральними цінностями, переконаннями. Тому диспут — це не лише з'ясування істини, а передусім — своєрідний шлях і засіб для "гімнастики розуму і почуттів". Учасники диспуту мають змогу утвердити свою позицію в колективі, піднятися ще на одну сходинку соціальної зрілості. Важливо, щоб у підготовці та проведенні диспуту брали участь усі учні. Тут не варто допускати поділу вихованців на "акторів" і "глядачів". Головне завдання класного керівника — створити оптимальні умови для активної соціальної й інтелектуальної діяльності кожного юнака і кожної дівчини.
При виборі теми диспуту необхідно потурбуватися, щоб предмет розмови був досить серйозним, спонукав учасників до роздумів, до бажання віднайти істину.
Визначивши тему майбутнього диспуту, класний керівник спільно з учнями має сформувати коло питань, які є предметом дискусії. їх має бути небагато (5—6). Між ними має чітко проглядатися належний логічний зв'язок. Необхідно, щоб формулювання питань спонукало учасників до неоднозначності висловлювання думок.
Наступний етап у підготовці диспуту — добір літератури. Адже учасники мають виявити знання і бути переконливими. Стихійного соціального досвіду для цього не досить. Диспут проходить ефективно, коли учні збагачуються певними науковими уявленнями про проблеми, які обговорюються, добирають яскраві факти, щоб аргументувати свої судження. Вихідним матеріалом для диспуту можуть слугувати результати анкетування учнів із визначеної теми, письмові твори, результати тестування. Класний керівник рекомендує літературу до диспуту.
Тема диспуту, питання, що пропонуються для обговорення, список рекомендованої літератури оприлюднюються на плакаті-запрошенні за 2—3 тижні до диспуту. Учитель-вихователь упродовж цього часу зі своїми помічниками організовує учнів на опрацювання рекомендованої літератури, постійно підтримує інтерес до проблем диспуту.
Успіх диспуту залежить від низки факторів. По-перше, потрібно завчасно створити в учнівському колективі психологічне передчуття чогось цікавого, привабливого і підтримувати його до початку диспуту. А сам диспут має проходити так, щоб ці передчуття справдилися. По-друге, слід подбати про створення неординарної обстановки цього дійства: прибрана кімната, квіти, музика, демонстрування слайдів тощо. По-третє, перед диспутом учні повинні відпочити від занять.
Не варто обмежувати диспут суворими часовими рамками. Його тривалість залежить від теми, ситуації, активності та емоційного стану учасників. По-четверте, хід диспуту, його результативність багато в чому залежать від ведучого. На перших етапах доцільно, щоб ведучим був класний керівник. Адже це — початок школи соціального досвіду і самоутвердження учнів у колективі.
Класний керівник має показати методику проведення диспуту, безпосереднього керівництва ходом суперечки, але ні в якому разі не виявляти зверхності, менторства. Він виконує роль рівноправного учасника диспуту. З часом функція ведучого передається одному із членів колективу. По-п'яте, поведінка учасників диспуту, їхнє внутрішнє розкріпачення залежать і від стилю спілкування. Тому навіть розміщення учнів за столами має сприяти демократичності заходу (столи поставлені колом, ведучий сидить у цьому ж колі).
Важливо, щоб учні добре знали правила диспуту і дотримувалися їх* ІД правила варто написати на плакаті, завчасно пояснити їх зміст вихованцям і вивісити на видному місці в кімнаті, де проходитиме диспут. Прикладом може бути таке оголошення:
Пам'ятай і дотримуйся правил диспуту:
• перш ніж сперечатися, з'ясуй тему диспуту;
• сперечайся чесно та щиро. Не спотворюй і не перекручуй думок і слів свого опонента;
• починаючи суперечку, зрозуміло і повно вислови свої судження та положення, які маєш захищати, або правильність яких маєш доводити;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Диспут – як форма позакласної роботи“ на сторінці 1. Приємного читання.
