Почуття сорому, так само як і почуття істини, властиве кожній дитині. Завдання батьків і вихователів... не дати йому погаснути, але виховати його, розвинути, зміцнити.
При цьому, християнські батьки, дотримуйтесь таких правил:
І. Оберігайте ваших малюків від всього, що руйнує святе почуття соромливості. Як часто й тяжко грішать щодо цього багато батьків через нерозуміння чи через брак пильності! Як часто можна спостерігати, що матері дозволяють своїм малюкам на очах підростаючих сестер і братів бути в напівоголеному або зовсім голому стані. <...>
Християнські батьки! Допускаючи подібні вчинки, ви тяжко грішите проти дітей ваших і замість соромливості розвиваєте в них почуття безсоромності... У таких випадках досить одного серйозного зауваження, одного короткого застереження. Якщо після неодноразових таких зауважень не настане поліпшення поведінки дитини, тоді необхідно суворіше покарати її...
ІІ. Друге правило говорить: остерігайтеся, щоб тобі самому не бути причиною розтління невинності твоїх дітей. Але яким чином батьки можуть бути такою причиною? Різними способами.
Дуже багато батьків своє поведінкою передають дітям пристрасть до чуттєвості, схильність до безсоромності як сумну й фатальну спадщину на все життя.
Батьки бувають часто винні у розтлінні дітей тим, що вони занадто ніжать їх. Діти, які сплять на м'яких і теплих пухових перинах, довго після пробудження залишаються в постелі, діти, яким дають надто поживні і приправлені прянощами харчі або дуже рано привчають до вживання спиртних напоїв, зрештою, діти, які залишаються в безділлі без усяких занять, — знаходяться в більшій небезпеці втратити свою скормність і сором'язливість.
Безділля є матір'ю як усіх пороків, так і недоброчесності. Ось чому, якщо хочете ви, християнські батьки, мати дітей сором'язливих, то старайтесь загартовувати їх із самого раннього віку, привчати їх витримувати і спеку, і холод, і злигодні, і скорботи, вправляйте їх у праці й діяльності, охороняйте їх від розніженості, оскільки розніжене й розповніле тіло являє собою плідний ґрунт для пороку і недоброчесності.
Нарешті, дуже багато батьків несвідомо чи свідомо бувають спокусниками своїх власних дітей своєю необережністю, а інколи навіть безсоромною поведінкою. Сюди належать ті, наприклад, батьки, які на очах своїх дітей вільно одягаються й роздягаються, матері, які недостатньо скромно і акуратно годують грудьми своїх малят, які залишають чотири та п'ятирічних і старших дітей спати в одній із собою спальні, а інколи навіть кладуть на одну із собою постіль. Далі батьки, які між собою або з іншими у присутності дітей ведуть нескромні двозначні розмови, розповідають спокусливі пригоди, допускають нескромні, аморальні жарти й дотепи, в грубих виразах говорять про статеві стосунки, надто вільно поводять себе у своєму взаємному спілкуванні й т. ін.
Всіх батьків, які таким чином поводять себе на очах дітей своїх, удвічі, навіть утричі, стосуються страшні слова Спасителя: "Хто спокусить єдиного з братів моїх менших, віруючих в ім'я Моє, тому краще було б, якби жорновий камінь повісили йому на шию і він потонув би в безодні морській" (Мф. 18).
Бійтесь же, християнські батьки, накликати на себе цей страшний вирок, уникайте у ваших розмовах всього того, ...що може для ваших дітей бути причиною спокуси.
Тримайте ваших дітей до тих пір, поки це можливо, у невіданні щодо статевих стосунків.
Відповідайте на ці запитання обережно, ухильно, не відкриваючи їм всієї істини і не вдаючись до обману й казкових вигадок.
III. ...Спостерігайте за малими дітьми, щоб вони не мали ніякої спокуси втратити цнотливість. У цьому випадку повинен бути пильний нагляд за спальнями малюків... Не дозволяйте дітям різної статі спати в одній постелі.
IV. ...Виховуйте в серцях дітей своїх любов до сором'язливості і цнотливості на релігійних засадах, а не тільки із світської пристойності.
Необхідно для цього постійно вказувати дітям на око Бога, яке бачить все потаємне, проникає в найглибші тайнички серця, перед яким ніщо не може сховатися, на кожне нечисте побажання дивиться, як на тяжкий гріх"1.
Очевидно, що викладені у цих бесідах настанови й застереження в наш час різними людьми сприймаються по-різному. Віруючі можуть поділяти їх повністю. Атеїсти сприймуть ту їх частину, яка суголосна загальнолюдським моральним цінностям. Але так чи інакше раціональні зерна християнського вчення можуть бути корисними для морального виховання молодого покоління.
Православна педагогіка визначає, що підготовка людини до земного життя має здійснюватися в процесі духовно-морального становлення особистості. У рамках православної педагогіки, на думку Є. Шестуна2, пріоритетними є проблеми духовно-морального становлення особистості, забезпечення оптимальної духовної атмосфери, в якій відбувається правильний і вільний психофізичний розвиток, створення найбільш сприятливих умов для соціалізації людини. Православна педагогіка передовсім вирізняється своєю онтологічністю (онтологія (грец. on (ontos) — суще і logos — слово, вчення) — вчення про буття; розділ філософії, що вивчає фундаментальні принципи буття, найбільш загальні категорії сутнісного).
Предметом православної педагогіки є процес здобуття особистістю рятівного, морально бажаного духовного досвіду, який становив би основу її життєдіяльності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Виховання почуття соромливості“ на сторінці 1. Приємного читання.
