Генетична культура. Спадковість

Теорія і методика виховання

У результаті наукових пошуків сформувалися окремі концепції щодо механізмів дії явища спадковості. Розглянемо лише деякі з них. По-перше, в чому сутність поняття "спадковість"? Спадковість — це здатність біологічних організмів передавати своєму потомству певні задатки. Задатки — генетично детерміновані анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, які є індивідуально-природною передумовою процесу розвитку і формування особистості. Носіями задатків є гени. Отже, на основі поглядів на роль біологічних і соціальних чинників у розвитку людини сформувалися такі концепції: соціологізаторська, біологізаторська, генетико-соціальна.

Соціологізаторська концепція обґрунтована англійським філософом і педагогом Дж. Локком (1632—1704). Прибічники цієї концепції заперечують вплив на розвиток людини біологічних факторів і надають перевагу соціальним (соціальному середовищу та вихованню). На їхню думку, душа новонародженої дитини подібна до чистої дошки (звідси цю концепцію ще іменують "tabula rasa") і вона формується лише під впливом соціального середовища й виховання.

Починаючи з XVIII ст. утверджується теорія преформізму (лат. praeformo — утворюю заздалегідь). Преформісти дотримуються думки, що духовні якості людини, закладені в зародковій речовині, передаються спадково, а тому фізичний і психічний розвиток людини є виявом кількісного зростання спадкових задатків. У кінці XIX ст. цей напрям сформувався в біологізаторську концепцію. її апологети — американські вчені Дж. Дьюї(1859—1952) і Е. Торндайк(1874—1949)стверджували, що соціально-психічні якості детерміновані (лат. determinatio — обмеження, визначення) біологічними факторами і їх розвиток не залежить від соціального впливу, від процесу виховання.

З розвитком біологічної науки і, зокрема, генетики у XX ст. з'явилася гепетикосоціальна концепція розвитку людини. її прибічники вважають, що на розвиток людини впливають як біологічний, так і соціальний фактори. Вплив біологічного фактора виявляється у передачі через генну інформацію (спадковість) певних задатків, які становлять лише можливості для фізичного і соціального розвитку особистості.

Механізм дії біологічного фактора через спадковість схематично можна уявити так: чоловіча і жіноча клітини налічують по 23 пари хромосом. Хромосоми — це структурні елементи ядра клітини, які містять у собі ДНК (дезоксирибонуклеїнову кислоту) і складаються з набору генів. У кожному гені зашифровані певні задатки. Кількість генів у 46 хромосом сягає 25— ЗО тисяч. У процесі об'єднання чоловічої і жіночої яйцеклітин гени обмінюються між собою "люб'язностями". У результаті такого об'єднання відбувається складний процес утворення на цій базі пової клітини, яка має уже новий набір генів. Нова клітина є своєрідною матрицею, що буде повторюватися у всіх наступних. Таким чином, біологічний чинник починає діяти з моменту зародження.

Проте треба мати на увазі, що вже на цьому етапі у процесі обміну "люб'язностями" між генно-хромосомними складниками можуть виявлятися соціальні чинники. Якщо в організм молодої людини, яка планує мати дитину, потрапили шкідливі речовини, вони можуть негативно впливати на клітини і зокрема на генно-хромосомні системи. У процесі обміну пошкоджені гени можуть донести інформацію у спотвореному вигляді. У таких батьків можуть народитися діти з фізичними і психічними вадами (шестипалість, глухота, сліпота, косоокість, розумова відсталість, вади конституції тіла та багато іншого). Небезпечними шкідливими чинниками, які викликають мутацію (зміни) в структурі клітини і зокрема її геyно-хромосомних складників, є алкоголь, наркотики, підвищена радіація та ін.

Для батьків, які чекають на дитину, радіють її майбутній появі, найстрашніше — якщо вона народиться калікою, з непоправними фізичними і психічними вадами. Цс тяжкий хрест на все життя. Варто зазначити, що за спадковістю передається й низка хвороб (цукровий діабет, туберкульоз, СНІД, венеричні та інші захворювання).

Визначним досягненням біологічної науки (зокрема генетики) кінця XX ст. є розшифровка генома людини. Геном — сукупність генів, які є в гаплоїдному (одинарному) наборі хромосом певного організму. У перспективі па рівні генної інженерії це дасть змогу певним чином коригувати, запобігати передачі окремих хвороб, носіями яких можуть бути окремі гени, але навряд чи допоможе у випадках, коли зачаття дитини відбувається у батьків, які перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Це — міна уповільненої дії, яка веде до життєвої трагедії як дитини, так і батьків. Тому хочеться застерегти майбутніх батьків: "Молодий батьку й мати, якщо ви отруїли себе алкоголем, наркотиками чи іншими шкідливими речовинами, зупиніться у своїх поривах кохання. Адже ви бездумно, безвідповідально готові творити зло на землі: посіяти каліцтво в особі вашої дитини, приректи себе на душевні муки впродовж усього життя. Відступіться від гріха, не творіть його!"

Попередження таких тяжких наслідків можливе передусім за умов, коли кожна молода особа, яка прагне продовжити рід людський, володітиме генетичною культурою. Генетична культура є складником загальної культури особистості і включає в себе знання про основні засади генетики як науки про спадковість, розуміння механізму передачі задатків від старших поколінь до їх нащадків, усвідомлення чинників, які позитивно і негативно впливають на геном людини у системі продовження людського роду.

У народній педагогіці задовго до виникнення науки про спадковість — генетики люди на основі багаторічних спостережень визначали табу для молодих людей, які одружуються і дбають про продовження свого роду. Адже від їхньої відповідальності залежить доля і благополуччя не лише власних дітей, але й людської спільноти взагалі. Народний досвід накопичував знання про закономірності виливу біологічних чинників на розвиток дитини з моменту її зародженія. Це був певний компонент, висловлюючись сучасною термінологією, генетичної культури батьків. Г.С. Сковорода, сповідуючи філософію українського народу, підкреслював, що Мати й Батько покликані природою і Богом реалізувати визначальний сенс життя людини — продовжити людський рід. Віy талановито сформулював у віршованій формі своєрідні правила генетичної культури батьків. У трактаті-діалозі "Благородний Еродій", який присвячений проблемам виховання, філософ після діалогу Еродія з Пишеком залишає в нагадування всім "Свиток о благом рождении чад ради благочестивых состраданий и здравых родителей":

Сей в перву и вторую луну, сиречь в квадру, Сей, изшед из пиров и бесед священных. Зрев мертвеца или страшен позор не сей. Заченшей сверх не сей. Не в меру пьян не сей. Заченша да носит в мыслях и в позорах святых, И в беседах святых, чужда страстных бурей, В тихом безстрастии во зреніи святых.

Народ завжди застосовував своєрідні табу, аби застерегти молоде подружжя від помилок, необачності з перших кроків подружнього життя. Так, за старим звичаєм під час весілля старійшини стежили, щоб напередодні шлюбної ночі молодята не вживали спиртних напоїв.

Молоді люди, які дбають про здоров'я свого покоління, мають постійно утримуватися від вживання шкідливих речовин (алкоголю, наркотиків, тютюну), аби не завдавати непоправної шкоди дитині, яка перебуває у процесі ембріонального розвитку.

Все це — елементи генетичної культури, якими мають володіти всі молоді люди, які очікують на радість від народження дитини, дбають про спокійну старість.

Було б доцільним у Сімейному кодексі передбачити, щоб молоді люди перед шлюбом обов'язково пройшли навчання з курсу генетичної культури, склали відповідний екзамен. Переконані, що такий захід сприяв би зменшенню народження дітей з аномаліями. Людей має непокоїти той факт, що в Україні щороку народжуються десятки тисяч дітей з тими чи іншими вадами, причиною яких у більшості випадків є генетична неграмотність молодих людей, які вступають у шлюб.

Треба зважити що па один важливий аспект дії механізму спадковості на розвиток особистості. Це — соціальне успадкування. Поняття "соціальне успадкування" увів у науковий обіг відомий російський генетик М.П. Дубій ін. Сутність цього феномену полягає в тому, що народжена дитина активно засвоює соціально-психологічний досвід батьків і людей, які її оточують (мову, звички, морально-етичні якості та ін.). Академік М.П. Дубінін писав: "Людина, знайшовши форму передачі особистого досвіду поколінь через виховання на ґрунті соціальної програми, яка в адекватній формі передає весь досвід історії кожному з поколінь, реально набуває значення важеля еволюції у сфері нової форми суспільного руху матерії. Вивчення сутності передачі соціальної програми, що спирається на генетичні особливості кожної людини, — це величезне завдання, яке стоїть перед сучасним природознавством і суспільствознавством. У процесі взаємодії соціальної та генетичної програм проявляється природа становлення унікальності особистісних якостей людей".

Вирішальним чинником розвитку людини є соціальний. Він включає кілька складників: соціально-побутове оточення (родина, сусіди, інші люди); діяльність дошкільних виховних закладів; діяльність загальноосвітніх навчально-виховних закладів; функціонування дитячих позашкільних виховних установ (дитячі бібліотеки, театри, будинки дитячої та юнацької творчості; станції юних техніків, натуралістів, туристів та ін.); спортивні, музичні та художні школи; засоби масової інформації (радіо, телебачення, книги, газети, журнали); природа та ін.

Соціальне оточення може активно впливати на соціальний розвиток дитини, сприяти формуванню тих чи інших особливостей характеру, якостей поведінки. Народна мудрість, спираючись на багатовіковий досвід виховання дітей, стверджує:

• якщо дитина живе серед добра і турботливості — вона вчиться бути доброю і чуйною, турбуватися про інших;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Генетична культура. Спадковість“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Розділ 1 ПЕДАГОГІКА - НАУКА ПРО ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Місце і роль педагогіки в життєдіяльності людей

  • Приклад низької педагогічної культури

  • Українська народна педагогіка, її місце у системі національного виховання

  • Етнопедагогіка. Народна педагогіка

  • Прислів'я і приказки українського народу

  • Казки

  • Балади

  • Народна пісня

  • Думи

  • Легенди

  • Педагогіка і релігія

  • З "Бесід священномученика Володимира, Митрополита Київського і Галицького" про причини поганого виховання у наш час.

  • Виховання справедливості

  • Виховання почуття соромливості

  • Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Генетична культура. Спадковість
  • Особливості анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей

  • Темперамент

  • Холерик.

  • Меланхолік.

  • Особливості молодших підлітків холеричного типу

  • Особливості молодших підлітків меланхолічного тину

  • Завдання всебічного гармонійного розвитку особистості в умовах полікультурної освіти

  • Концепції виховання

  • Закономірності виховного процесу

  • Пріоритет загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей у змісті виховання.

  • Провідна роль сім'ї у вихованні дитини

  • Особлива місія праці в соціалізації особистості

  • Виховання особистості в колективі

  • Мотиви виховання у системі соціального становлення особистості

  • Розділ 3 ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ І ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ

  • Принцип природовідповідності

  • Принцип гуманності

  • Принцип індивідуальності та диференціальності

  • Принцип етнічності

  • Принцип культуровідповідності

  • Методи виховання

  • Совість

  • Групи непрямих вимог

  • Формування вмінь і звичок

  • Метод привчання

  • Метод змагання

  • Метод заохочення

  • Метод покарань

  • Метод вибуху

  • Особистість і колектив

  • Лідерство. Лідери

  • Стадії розвитку колективу

  • Питання теорії і практики розвитку колективу

  • Педагогічні засади оптимізації спілкування

  • Рівні спілкування

  • Мануальне спілкування

  • Стилі спілкування

  • Рівень сформованості вміння спілкуватися

  • Правила спілкування

  • Методична робота класного керівника

  • Методи вивчення учнів і учнівських колективів

  • Програма вивчення учнів і складання характеристики

  • Програма вивчення класного колективу і складання характеристики

  • Диспут – як форма позакласної роботи

  • Колективні творчі справи (КТС)

  • Ключова роль сім'ї у вихованні дітей

  • Батьківський авторитет у вихованні дітей

  • Спілкування класного керівника з батьками

  • Форми і методи роботи класного керівника з батьками учнів