Принцип культуровідповідності

Теорія і методика виховання

Принцип культуровідповідності передбачає нерозривний зв'язок виховання з культурними надбаннями людства і свого народу, зокрема із знаннями про загальнолюдські багатства в царині духовної та матеріальної культури, про особливості розвитку і становлення національної культури та її взаємозв'язки із загальнолюдською; знаннями історії свого народу, його культури; забезпеченням духовної єдності і спадкоємності поколінь.

Вимоги принципу культуровідповідності мають пронизувати всі сфери життя людини, а особливо молодого покоління — побут, взаємини, виробничу діяльність, радіо, кіно, телебачення, театр, книги. І передусім — сферу освіти та виховання. У системі освіти молоді люди витрачають великі зусилля на опанування складних для засвоєння основ теоретичних знань. А в результаті у пам'яті залишається лише невелика частина з того, що передбачено навчальними програмами. Поза увагою, по суті, залишаються такі пласти культури, як образотворче мистецтво, музика, культура побуту та поведінки, ужиткове мистецтво. Ці засоби виховання впливають передусім не стільки на розум, скільки на почуттєву сферу. Вони сприяють формуванню і піднесенню духовної культури особистості.

Учитель однієї зі шкіл Київщини був класним керівником від п'ятого класу до випуску. У класі було чимало здібних учнів: одні захоплювалися мовою і літературою, інші мали значні успіхи в математиці та фізиці, багатьох цікавила історія, біологія, хімія. Значна частина випускників продовжила освіту в професійних навчальних закладах. Минуло 10 років. Колишні випускники вже мали сім'ї, працювали вчителями, інженерами, агрономами, зоотехніками, лікарями, кваліфікованими робітниками. Зібралися на зустріч: пригадати минуле, розповісти один одному про своє життя-буття. У зустрічі брав участь І колишній класний керівник. Він запропонував вихованцям відповісти на низку запитань анкети. Серед них були Й такі: "Що вам найбільше запам'яталося в процесі вивчення окремих дисциплін?", "Що закарбувалося в пам'яті з позакласного та позашкільного життя?" У відповідях на перше запитання вихованці пригадували якісь кумедні, нестандартні випадки поведінки на уроках своїх однокласників або вчителів. Але ніхто не пригадав ні якихось законів фізики, хімії чи біології, ні фактів з Історії чи літератури. А ось у відповідях на друге запитання досить широко і з захопленням та деталями вихованці пригадували, як готували новорічне свято, зокрема новорічний бал, на якому були присутні учні всієї школи та батьки; пригадалися екскурсії до Києва й особливо відвідання художніх музеїв (українського, російського та західноєвропейського мистецтва), вистави в оперному та драматичному театрах (дивилися балет "Лебедине озеро" і виставу "Хазяїн"). Запам'яталося саме це, хоча під час неодноразових екскурсій до Києва знайомилися і з метро (тоді це була новинка), побували в зоопарку, на виставці досягнень народного господарства та ін.

Принцип поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю вихованців

Дитина за своєю природою, пізнаючи навколишній світ, шукає, по-перше, відповіді на запитання "Чому?", "Як?" і, по-друге, прагне до самостійності у своїх діях ("Я сам", "Я сама"). Тому педагоги-вихователі мають на кожному кроці враховувати природу дитини. З одного боку, визначати напрями діяльності особистості, створювати оптимальні умови для такої діяльності, допомагати оволодівати раціональними й ефективними методами пізнання, а з іншого — давати можливість виявляти самостійність. Педагогічні кроки у цій сфері досить прості: підготуйте поле для діяльності, ретельно поясніть, як діяти, якими методами користуватися і відступіть на крок назад, спостерігаючи за цими діями, тактовно вносячи необхідні корективи. У цьому має виявлятися педагогічна мудрість вихователя. Практика свідчить, що коли в процесі виховання намагаються все зробити за дитину (одягнути, прибрати постіль, виконати домашні завдання тощо), гальмується процес соціального розвитку особистості.

Принцип опори на позитивне в людині

Принцип опори на позитивне в людині передбачає з погляду гуманізму і толерантності в стосунках з вихованцями шукати в них ті позитивні якості в почуттях, переконаннях, діяльності, які можуть слугувати опорою в соціалізації особистості. Утверджуючи в людині позитивні якості, ми сприяємо гальмуванню і витісненню ознак негативних виявів.

Великої помилки припускаються вихователі, які намагаються акцентувати увагу передусім на негативних виявах поведінки вихованців. Наприклад, аналіз записів учителів в щоденниках учнів сьомого класу однієї зі шкіл упродовж навчального року показав, що в них переважають негативні зауваження (89 %), на кшталт: "Вів себе непристойно на уроці англійської мови", "Зовсім знахабнів", "Кричав на уроці", "Смикав дівчаток за коси", "Батьки, якщо ви справжні батьки, приведіть до порядку свого оболтуса" та ін. І лише поодинокі записи (11 %) спрямовані на утвердження позитивних якостей: "Дякую за сумлінне ставлення до навчання", "Сергійко відповідально ставиться до підтримання належних санітарно-гігієнічних умов у класній кімнаті. Щиро дякую".

Педагоги мають пам'ятати народну мудрість: "Боги і діти живуть там, де їх хвалять". Треба виходити з розуміння того, що дитина у своєму розвитку ще не повністю володіє вміннями продуктивного спілкування, а життєві обставини вимагають від неї вступати в різні види контактів з людьми. Тому закономірно, що при цьому дитина наражається на певні труднощі, а отже, припускається помилок, порушує норми поведінки. Це треба враховувати як об'єктивний чинник.

Принцип оптимальності виховного процесу

Принцип оптимальності виховного процесу вимагає добору доцільного змісту, форм, методів, засобів виховання. Визначальними критеріями оптимальності процесу виховання є: відповідність функціонування процесу виховання, його змісту, методів, форм і засобів педагогічного впливу цілям всебічного гармонійного розвитку особистості. В.В. Ягунов науково обґрунтував основні вимоги принципу оптимальності:

• конкретизація цілей і завдань виховання з урахуванням ідеалів, традицій виховання, ціннісних орієнтацій українського народу, індивідуально-психічних особливостей вихованців;

• комплексний підхід до визначення змісту виховання;

• чіткий вибір варіанта змісту виховання шляхом виокремлення загальнолюдських і національних цінностей;

• добір таких методів, засобів та організаційних форм, які дають змогу найбільш успішно розв'язувати поставлені завдання за визначений час;

• диференційований та індивідуальний підхід до вихованців;

• створення умов для ефективного розв'язання поставлених виховних та інших завдань за визначений час;

• раціональне поєднання керування виховною діяльністю вихователів і самовдосконалення вихованців, оперативне регулювання й коригування перебігу виховного процесу;

• аналіз отриманих результатів виховання і витрат часу за критерієм оптимальності1.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія і методика виховання» автора Омеляненко В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Принцип культуровідповідності“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДНЄ СЛОВО

  • Розділ 1 ПЕДАГОГІКА - НАУКА ПРО ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Місце і роль педагогіки в життєдіяльності людей

  • Приклад низької педагогічної культури

  • Українська народна педагогіка, її місце у системі національного виховання

  • Етнопедагогіка. Народна педагогіка

  • Прислів'я і приказки українського народу

  • Казки

  • Балади

  • Народна пісня

  • Думи

  • Легенди

  • Педагогіка і релігія

  • З "Бесід священномученика Володимира, Митрополита Київського і Галицького" про причини поганого виховання у наш час.

  • Виховання справедливості

  • Виховання почуття соромливості

  • Розділ 2 МЕТА Й ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ

  • Генетична культура. Спадковість

  • Особливості анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей

  • Темперамент

  • Холерик.

  • Меланхолік.

  • Особливості молодших підлітків холеричного типу

  • Особливості молодших підлітків меланхолічного тину

  • Завдання всебічного гармонійного розвитку особистості в умовах полікультурної освіти

  • Концепції виховання

  • Закономірності виховного процесу

  • Пріоритет загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей у змісті виховання.

  • Провідна роль сім'ї у вихованні дитини

  • Особлива місія праці в соціалізації особистості

  • Виховання особистості в колективі

  • Мотиви виховання у системі соціального становлення особистості

  • Розділ 3 ПРИНЦИПИ, МЕТОДИ І ЗАСОБИ ВИХОВАННЯ

  • Принцип природовідповідності

  • Принцип гуманності

  • Принцип індивідуальності та диференціальності

  • Принцип етнічності

  • Принцип культуровідповідності
  • Методи виховання

  • Совість

  • Групи непрямих вимог

  • Формування вмінь і звичок

  • Метод привчання

  • Метод змагання

  • Метод заохочення

  • Метод покарань

  • Метод вибуху

  • Особистість і колектив

  • Лідерство. Лідери

  • Стадії розвитку колективу

  • Питання теорії і практики розвитку колективу

  • Педагогічні засади оптимізації спілкування

  • Рівні спілкування

  • Мануальне спілкування

  • Стилі спілкування

  • Рівень сформованості вміння спілкуватися

  • Правила спілкування

  • Методична робота класного керівника

  • Методи вивчення учнів і учнівських колективів

  • Програма вивчення учнів і складання характеристики

  • Програма вивчення класного колективу і складання характеристики

  • Диспут – як форма позакласної роботи

  • Колективні творчі справи (КТС)

  • Ключова роль сім'ї у вихованні дітей

  • Батьківський авторитет у вихованні дітей

  • Спілкування класного керівника з батьками

  • Форми і методи роботи класного керівника з батьками учнів