Я. С. Турбовський у поняття і "проміжні й кінцеві результати" методичної роботи вкладає такий зміст.
Проміжні результати цієї роботи полягають у частковому подоланні труднощів, у появі нових, не виявлених педагогом раніше проблем удосконалення педагогічної майстерності, у більш чіткому розумінні підготовленості з окремих аспектів навчально-виховного процесу.
Кінцеві результати полягають у такому поглибленні знань, формуванні педагогічних умінь і навичок за рахунок засвоєння передового досвіду, самоосвіти та ін., які дали змогу ліквідувати наявні й усвідомлені вчителем труднощі. При цьому діяльність педагога з цього елемента піднялася до рівня кращого (принаймні в межах школи) досвіду.
До роботи для виявлення цих результатів залучаються дирекція школи, керівники окремих форм методичної роботи, кращі вчителі. За допомогою бесід з педагогами, на основі їхніх уроків-звітів, коротких повідомлень про виконану роботу з проблем та ін. визначається стан роботи кожного з них, формулюється висновок про необхідність продовження потрібної роботи з цим учителем із неї чи виключення цієї проблеми з плану методичної роботи на наступний навчальний рік.
Існує низка спеціальних моментів (підказано практикою), які бажано враховувати, підбиваючи підсумки проведеної роботи:
• 1. Уникати "інерції результатів", коли проведена робота розглядається винятково з точки зору намічених планів. При такому підході легко пропустити, не помітити нові тенденції, труднощі, проблеми, які з'явились у ході цієї роботи з пед колективом, які повинні стати предметом пильної уваги адміністрації навчального закладу, методоб'єднань, інших форм методичної роботи в наступний період.
• 2. Виявити вплив діагностування й усієї наступної на цій основі роботи з педколективом на розвиток його ініціативи, творчості, прагнення до самовдосконалення. Якщо цього не відбулося, то чому? Останнє особливо важливо, оскільки показує формальний підхід, непослідовність, недостатню кваліфікацію дирекції в розв'язанні виявлених методичних проблем.
• 3. Установити, наскільки вчителі пов'язують власні методичні проблеми зі своєю конкретною діяльністю. В іншому випадку їхня робота над собою втрачає зміст, оскільки існує "сама по собі", а тому здійснюється формально, без внутрішньої зацікавленості, не приводить до якихось результатів.
• 4. Наскільки зміст роботи педколективу над своїм професійним рівнем враховує нові прогресивні тенденції в теорії й практиці навчально-виховного процесу, рекомендації методичних служб органів освіти.
• 5. У всіх випадках відсутності зростання методичної майстерності окремих педагогів намагатись установити характер причин, які гальмують це зростання: проблеми соціального характеру (неблагополучна сім'я, негативний вплив оточення на підлітка та ін.), які таким чином самотужки вчитель розв'язати не може в роботі з цим підлітком; недостатній рівень культури самого педагога (авторитарність та ін.), підвищення (подолання) якого вимагає, не використання передового досвіду, а поглибленої роботи над собою (над своїм характером, крайніми проявами темпераменту та ін.). На цій основі – визначення організаційної, методичної чи іншої допомоги, шляхів, форм і методів її надання такому вчителеві; при повторному діагностуванні не забути даних діагностування, одержаних від цього вчителя. При такому зіставленні краще видно проміжні й кінцеві результати, отже створюється можливість чіткіше визначати тематику методичної робота з педколективом, у т. ч. з окремими вчителями, на цій основі вносити потрібні зміни в зміст, форми й методи роботи на наступний рік.
Викладена вище концептуальна схема роботи з педколективом для підвищення його професійного рівня покликана бути лише основою для дирекції навчального закладу в реалізації складної й багатогранної проблеми підвищення професіоналізму очолюваного колективу.
Контроль та керівництво методичною роботою з педколективом. У ході такого контролю й керівництва:
• визначається першочерговість вивчення окремих сторін діяльності вчителів, які визначились у ході їх діагностування (проблеми передового педагогічного досвіду, труднощі в роботі окремих педагогів та надання їм кваліфікованої методичної допомоги та ін.);
• проведення класифікації "западаючих" проблем у підготовленості вчителів на проблеми, які можна розв'язати всередині школи, за допомогою методкабінету відділу освіти, інституту післядипломної педагогічної освіти, при використанні наявного досвіду з проблеми в інших школах;
• у зв'язку з виявленою картиною науково-методичного рівня педколективу в деяких випадках перенесення акцентів із контролю за діяльністю окремих учителів на надання їм конкретної допомоги;
• вивчається цілеспрямованість діяльності методоб'єднань та інших форм методичної роботи в школі з учителями;
• виявляються якісні зміни в професійній компетенції кожного педагога, на цій основі – наявність (відсутність) позитивних змін у його навчально-виховній роботі з учнями та ін.
Діапазон методів, які при цьому використовуються, може бути дуже широкий: вивчення планової документації, відвідування Й аналіз методичних заходів, бесіди з учителями та їх анкетування, аналіз окремих матеріалів педагогів (доповіді, повідомлення, реферати членів цього методоб'єднання, зразки дидактичних і методичних матеріалів педагогів, їхніх поурочних планів та ін.), творчих звітів педагогів, відвідування їхніх уроків й інших форм навчально-виховного процесу з наступним аналізом, вивчення рівня пізнавальної активності учнів та їх вихованості й ін. Наведемо приклад графічного планування такого контролю (фрагмент) (табл. 10.4).
Таблиця 10.4
Графічне планування контролю
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Основи технології науково-методичної роботи з педколективом“ на сторінці 7. Приємного читання.
