• 1) енергетична цінність раціону повинна відповідати затратам організму;
• 2) хімічний склад їжі має відповідати фізіологічним потребам організму;
• 3) дотримуватися різноманітності споживаних продуктів;
• 4) дотримання постійного співвідношення між основними компонентами їжі в пропорції 50:20:30. Це означає: щоденна потреба калорій повинна забезпечуватися за рахунок, вуглеводів (на 50 %), білків (на 20 %), жирів (на 30 %);
• 5) дотримання правила 25:50:25 (25 % калорій від добової потреби – у сніданкові, 50 % – за обідом, 25 % – увечері);
• 6) культивувати в себе здоровий страх перед повнотою. При цьому використовувати таку формулу для визначення ідеальної ваги свого тіла (зіставляючи одержаний результат зі своєю фактичною вагою):
– а) для чоловіків –
– б) для жінок –
Якщо в чоловіка кисть домінуючої руки – понад 18 см, а в жінки – 16,6 см, то до одержаної ваги тіла додати ще 10 %. Перевищення на 25 % ідеальної ваги свого тіла – ознака початку ожиріння, на 50 % – середнього та ін.
Які енергетичні затрати організму та енергетична цінність їжі?
В організмі постійно відбувається обмін речовин. Це сотні хімічних реакцій розкладу, утворення та витрати енергії. Джерелом енергії, як відомо, є органічні сполуки, які надходять в організм разом із продуктами харчування. Наприклад, 1 г вуглеводів, 1 г білків при повному розкладі дає 4,2 ккал, 1 г жиру – 9,2 ккал.
Акумулятором енергії є аденозинтрифосфорна кислота (АТФ), яка при своєму розкладі дає енергію на потреби організму (м'язова діяльність, реакції синтезу та ін.). Водночас відбувається процес відновлення (синтез) запасів АТФ (II в організмі в межах 0,04 %). При цьому використовується енергія розкладу органічних сполук їжі у процесі її перетравлення.
Отже, головна умова наявності в організмі необхідної кількості енергії та потрібних хімічних сполук й окремих хімічних елементів – це повноцінна їжа.
Усі харчові продукти мають свій хімічний склад (уміст білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мікроелементів та ін.) та енергетичну цінність. При бажанні таку довідкову інформацію можна дізнатися, наприклад, у колеги, який викладає в школі біологічні дисципліни.
Залежно від інтенсивності праці працездатне населення умовно розбито на п'ять груп: 1 група – особи, зайняті розумовою працею; 2 група – особи, зайняті легкою фізичною працею; 3 група – особи, зайняті середньою фізичною працею; 4 група – важкою й S група – дуже важкою фізичною працею.
На цій основі визначено середні добові потреби в енергії для цих груп у трьох вікових групах (18-29, 30-39, 40-59 pp.) у ккал. Наведемо потреби в енергії та в окремих речовинах на добу для представників першої групи (педагогічна діяльність належить до цієї групи): а) середньодобові потреби в енергії (ккал):
| ВІК | ЧОЛОВІКИ | ЖІНКИ |
| 18-29 | 2600 | 2400 |
| 30-39 | 2700 | 2300 |
| 40-59 | 2550 | 2200 |
б) середньодобові потреби організму в білках, жирах, вуглеводах (г) (табл. 9.4).
Таблиця 9.4
Середньодобові потреби організму (білки, жири, вуглеводи, г)
| Вік | Чоловіки | Жінки | ||||
| білки | жири | вуглеводи | білки | жири | вуглеводи | |
| 18-29 | 91 | 103 | 378 | 78 | 88 | 324 |
| 30-39 | 88 | 99 | 375 | 75 | 84 | 310 |
| 40-59 | 77 | 94 | 371 | 72 | 80 | 298 |
Педагог повинен володіти цими основами взаємозалежності раціонального харчування високої працездатності, прагнучи дотримуватися їх, щоб здійснювати необхідну роботу з учнями.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Головні елементи наукової організації праці вчителя“ на сторінці 5. Приємного читання.
