Закінчується гра обговоренням, аналізом дій учасників, які проводять самі учні.
Оскільки сюжетно-рольова гра вимагає багато часу для проведення, то на уроці можливе використання окремих фрагментів гри. Наприклад, на уроці біології на тему "Минулий розквіт папоротей" дітям можна запропонувати подорож у минуле, у кам'яновугільний період. Розподіляють ролі екскурсовода, геолога, археолога, ботаніка. Чарівні указки, казкові календарі, колеса часу переносять дітей у загадковий світ папоротей, а екскурсовод розповідає про можливі небезпечні ситуації. Кожен член експедиції ознайомлює всіх із кліматом, рельєфом, рослинністю Землі в той період, із процесом утворення кам'яного вугілля.
Така гра, хоч і вимагає великої й серйозної підготовки, але відбувається цікаво, у радісному спілкуванні учнів.
• 4. Навчальна діяльність цікава школярам тоді, коли вона урізноманітнена. Одноманітна, суха інформація не стимулює в них пізнавальні інтереси.
• 5. Навчальна інформація повинна бути посильною для дітей. Дуже важкий (а отже, незрозумілий) або надто легкий матеріал не викликає потрібного інтересу. Важливий також вибір форм роботи з учнями, що враховує навчально-вікові можливості. Наприклад, у старших класах ефективні лекції, уроки-семінари, співбесіди, практикуми, консультації та ін.
• 6. Формулювання системи запитань і завдань для школярів. У молодих учителів вона, зазвичай, передбачає механічне відтворення учнями тих чи інших знань ("хто автор цього закону?", "коли відбулася така- то подія?", "що це таке?" й ін.).
Досвідчені педагоги використовують для учнів запитання та завдання, які передбачають зіткнення двох протилежних позицій, виявлення спільного й відмінного в явищах і процесах, установлення причино-наслідкових зв'язків, вибору одного правильного варіанта відповіді з кількох запропонованих тощо ("Визначте роль, місце й взаємозв'язок кисню та вуглекислого газу в процесі фотосинтезу" й ін.).
Не менш важливо: запитання та завдання для школярів повинні бути чіткими й лаконічними, а не великими та громіздкими за структурою.
• 7. Систематичне використання самостійної роботи на уроці за зворотного зв'язку дають змогу педагогові бачити на етапах перевірки домашніх завдань і закріплення поданого матеріалу результативність своєї роботи.
• 8. Діяльність учителя з формування в учнів пізнавальних інтересів викликає потребу їх систематичної діагностики, оскільки це дає змогу педагогові бачити результативність своїх зусиль. Найбільш доступна для шкільної практики методика, розроблена Б. А. Федоришиним та ін. [З, с. 93-98]. Вона дає змогу вивчити найпривабливіші для учня пізнавальні інтереси в межах 15 сфер, які охоплюють усі цикли дисциплін шкільного навчального плану, тобто навчальні інтереси школяра з дисципліни, яку викладає вчитель.
Як формують пізнавальний інтерес учнів педагоги-новатори?
Вивчення Їхнього досвіду дає змогу виокремити такі головні моменти в технології формування пізнавальних інтересів школярів на окремих етапах уроку.
• 1. Етап перевірки знань. Організувати пізнавальну діяльність дітей на цьому етапі уроку означає перевірити знання більшості учнів, установити, чи вміють вони використовувати наявні в них знання в нестандартних ситуаціях для розв'язання творчих завдань. Учителеві бажано мати з кожної теми набір карток із типовими завданнями, питаннями, темами творчих робіт й ін. При цьому використовують різноманітні засоби та прийоми:
– а) за А. Л. Карпекіним – перевірка знань здійснюється за допомогою демонстрування кіно- й діафільмів без звуку, із коментарем учнів:
– б) за В. Ф. Шаталовим та С. М. Лисенковою – опорні схеми й сигнали;
– в) за А. А. Окуневим – система таких засобів організації опитування на уроках математики: розв'язування задач із використанням лише кмітливості й життєвого досвіду дітей; запис на дошці прикладів із правильними та неправильними відповідями, креслення на дошці схеми до складної задачі й методом "мозкового штурму" шукання способів її розв'язку [20, с. 19-27].
– г) за В. В. Іванейчиком – на уроках фізики під час опитування націлення учнів на встановлення зв'язків у явищах, які вивчаються, спонукання їх до порівняння та систематизації ознак і якостей.
У цілому під час організації опитування учнів, перевірки їхніх знань для педагогів-майстрів характерне встановлення відношень співпраці, систематичне використання зворотного зв'язку, Останній, як відомо, допомагає враховувати можливості учнів, перебудовувати, за потреби, свою роботу з ними, виховує відповідальне ставлення до навчання. При цьому підключення слабших школярів (які ще не засвоїли матеріал) до спільної роботи із сильнішими (матеріал уже засвоїли) підвищує знання перших.
Наприклад, на уроці ботаніки тема опитування "Способи поширення плодів і насіння в природі". Заслуховується кілька варіантів відповідей. Одні учні переповідають лише текст підручника, інші використовують наочність або супроводжують свою відповідь висновками тощо. Постійне підбадьорювання всіх дітей із постійним акцентуванням найбільш удалих моментів в окремих відповідях підвищує їхню увагу й ініціативу. Перевірка знань таким чином і систематичний зворотний зв'язок на уроці здійснюються в єдності й забезпечують позитивний результат.
Центральний елемент на етапі перевірки знань – їх оцінювання педагогом. Реформування загальної середньої школи передбачає також зміну підходів до оцінювання навчальних досягнень учнів. Воно має грунтуватися на принципі, який передбачає врахування рівня досягнень дитини, а не ступеня його невдач. При цьокїу об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів виступають знання, уміння та навички, досвід їхньої творчої діяльності, емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності. Із цією метою введено 12-бальну шкалу оцінювання, побудовану за принципом урахування особистих досягнень учнів. Аналізові підлягають:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ведення уроку вчителем“ на сторінці 2. Приємного читання.
