Реалізація мети – це вже процес практичної діяльності, у ході якого відбувається не лише перевірка правильності вибору й корегування мети, а й попереднє її оцінювання.
Оцінювання досягнень – це зворотний зв'язок, одержання зворотної інформації про протікання педагогічного процесу, на цій основі – можливість приймати рішення про те, що і як робити далі, чи можна переходити до розв'язання наступної мети або повернутися знову на вихідні позиції (коли одержано негативні результати) тощо.
При цьому важливо сформулювати конкретні педагогічні завдання (навчальні, виховні, розвивальні), які виступають як окремі складники мети заняття.
Навчальні завдання передбачають озброєння учнів знаннями, уміннями й навичками відповідно до вимог навчальних програм,
Виховні завдання пов'язані з формуванням у школярів головних світоглядних ідей (наприклад причинно-наслідкова обумовленість процесів і явищ, матеріальність світу, засвоєння норм моралі та вироблення звички їх безумовного виконання, формування національної самосвідомості й ін.).
Розвивальні (пізнавальні) завдання пов'язані з розвитком умінь і навичок в учнів виділяти найбільш суттєве в інформації, самостійності мислення, оволодіння політехнічними вміннями й навичками, формування позитивних рис у своїй психіці тощо.
Розкриємо це на конкретному прикладі визначення мети й завдань.
Мета: вивчити тему "Фізико-географічне положення України".
Завдання: а) назвати крайні точки й розміри території України, сусідні з нею держави; б) схарактеризувати кордони та особливості географічного положення України, положення України стосовно годинних поясів; в) визначити координати крайніх точок України, поясний і місцевий час; г) зробити висновок про особливості географічного положення У країни,
Мета, як бачимо, не конкретизована й дуже загальна. Для більшої конкретності мету й завдання сформулюємо так:
Мета: усвідомити фізико-географічне положення України на планеті Земля.
Завдання: а) визначити фізико-географічне положення України та його значення для розвитку природи, господарства, населення; б) оцінити географічне й стратегічне положення України, порівняно з іншими країнами (США, Англія. Франція, Японія та ін.); в) установити кордон України на суші та водні кордони, прикордонні держави, значення кордонів для безпеки держави; г) виявити відмінності між крайніми точками України і їх значення; ґ) з'ясувати поняття "годинні пояси", "літній і зимовий час", "місцевий час" та їх роль у господарстві й житті людини.
Ми бачимо: у другому варіанті принципово інший підхід до організації навчального процесу. Якщо в першому вчителеві рекомендується щось назвати, охарактеризувати, визначити тощо, то в другому варіанті учні усвідомлюють, визначають, оцінюють, установлюють, виявляють, з'ясовують, тобто постановка завдань спонукає учнів до самостійної аналітико-узагальнюючої роботи над матеріалом, до активного співробітництва з педагогом.
Якщо в першому випадку мета й завдання обмежуються змістом навчальної програми, то в другому вони виходять на реалізацію завдань виховання й розвитку. Деякі зміни у формулюваннях змінюють сам характер вивчення, надають навчальному матеріалу деякого політичного забарвлення. Наприклад, не просто фізико-географічне положення України, а й значення її положення для розвитку природи, господарства та населення, не просто географічне, а й стратегічне положення нашої держави.
Але головне полягає, очевидно, у тому, що завдання в другому варіанті спрямовано, передусім, на розвиток мислення, особистості учнів, на виховання в них патріотичних рис, почуття гордості за свою державу тощо.
Отже, формулювання мети й завдань – це не просто перший вихідний елемент у конструюванні уроку. Це ядро всієї наступної роботи вчителя з учнями, стержень його професійного самовдосконалення, значною мірою – програмування кінцевих результатів.
Вибір методів дає змогу відповісти на запитання "як працювати?", а запитання "чому саме так?" вимагає обґрунтування правильності саме цього вибору й місця методу в цілісній педагогічній діяльності, механізм переходу від мети діяльності, її завдань до її форми та методів.
Сучасна методична оснащеність учителя (значна кількість методичної літератури, методичні кабінети й методичні об'єднання вчителів, присвоєння кращим педагогам звання "вчитель-методист" та ін.) залишається дещо ілюзорною. Основні причини цього:
• розробка методів навчання й виховання відстає від розвитку школи в сучасних умовах;
• немає загальноприйнятих визначень понять "методи", "форма", "прийом", "навички", "уміння";
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогічна майстерність» автора Барабаш Ю.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Планування (підготовка) уроку“ на сторінці 2. Приємного читання.
