Розділ «Стаття 29. Вимоги до поліцейського заходу»

Офіційний текст статті

1. Поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

2. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.

3. Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.

4. Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.

5. Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.

6. Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.

7. Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.

Норма і зв'язки

Закон «Про Національну поліцію», ст. 29 (розділ V «Поліцейські заходи»). Сім частин: ч. 1 — визначення; ч. 2 — цільова межа і чотири вимоги; ч. 3-6 — роз’яснення законності, необхідності, пропорційності, ефективності; ч. 7 — підстави припинення. Пов’язана зі ст. 7 (межі обмеження прав), ст. 30 (види заходів), ст. 42-43 (заходи примусу).

Суть простими словами

Загальні вимоги до превентивних і примусових поліцейських заходів. Поліцейський захід — дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини і застосовується відповідно до закону для забезпечення виконання повноважень поліції (ч. 1). Він застосовується виключно для виконання повноважень і мусить бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним (ч. 2). Законність — захід визначений законом; інших застосовувати заборонено (ч. 3). Необхідність — подвійний тест: інший захід застосувати неможливо або він буде неефективним, і захід заподіє найменшу шкоду як адресату, так і іншим особам (ч. 4). Пропорційність — шкода не перевищує блага, для захисту якого застосований захід, або створеної загрози заподіяння шкоди (ч. 5). Ефективність — застосування забезпечує виконання повноважень (ч. 6). Припинення — за трьома підставами: мета досягнута, неможливість досягнення мети очевидна, немає необхідності у подальшому застосуванні (ч. 7).

Суб'єкти та сфера дії

Суб’єкт застосування — поліцейський. Адресат — особа, щодо якої застосовано захід; «інші особи» — треті особи, чиї права можуть постраждати (ч. 4).

Права й обов'язки

Обов’язки поліцейського: застосовувати лише законно визначені заходи, лише для виконання повноважень, проходити тести необхідності, пропорційності, ефективності і припиняти захід при настанні підстав ч. 7. Права особи — на те, щоб будь-яке обмеження відповідало цим вимогам.

Умови, винятки, межі

Чотири вимоги ч. 2 — накопичувальні й стосуються обраного поліцейського заходу: законність (ч. 3), необхідність (ч. 4), пропорційність (ч. 5), ефективність (ч. 6). Законність, необхідність і ефективність у ч. 3, 4 і 6 сформульовані щодо обраного заходу, а пропорційність у ч. 5 — щодо застосованого; проте вимога ч. 2 («обраний захід має бути… пропорційним») поширює пропорційність і на вибір заходу. Усі чотири вимоги враховуються як під час вибору заходу, так і під час його застосування. Припинення (ч. 7) — три самостійні альтернативні підстави: досягнуто мети застосування; неможливість досягнення мети очевидна; немає необхідності у подальшому застосуванні заходу.

Наслідки

Захід, не визначений законом, або застосований із порушенням вимог ст. 29 є протиправним. Конкретні підстави відповідальності встановлюються за ст. 19 та застосовним законодавством; відшкодування державою шкоди за ч. 3 ст. 19 здійснюється відповідно до закону. Саме порушення не означає автоматичного присудження відшкодування.