Розділ «Стаття 46. Застосування вогнепальної зброї»

Офіційний текст статті (дослівний уривок; скорочення позначені [...])

1. Застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим заходом примусу. [...] 4. Поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю:

1) для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім’ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров’ю; [...] 5. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу примусу, визначеного цією статтею. [...] 7. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу. [...] 9. Поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності.

Норма і зв'язки

Стаття 46 розділу V «Поліцейські заходи» Закону № 580-VIII. Містить 13 частин: ч. 1 — характер заходу; ч. 2–3 — умови й порядок зберігання/носіння; ч. 4 — 8 пунктів підстав застосування; ч. 5–6 — попередження і винятки з нього; ч. 7–8 — межі та вичерпність; ч. 9 — заборонені місця; ч. 10 — обов’язок повідомити; ч. 11 та абз. 1 ч. 12 — приведення в готовність; абз. 2 ч. 12 — окрема підстава застосування; ч. 13 — використання (не застосування) зброї. Пов’язана зі ст. 42 (заходи примусу), ст. 43 (порядок застосування, медична допомога, заборони щодо окремих осіб), ст. 46-1 (застосування поліцейськими поліції особливого призначення зброї та бойової техніки: під час дії воєнного стану в разі залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, а також при виконанні завдань щодо участі в обороні держави).

Суть простими словами

Вогнепальна зброя — найсуворіший захід примусу. Застосовувати її (проти особи, ТЗ або безпілотного судна) можна у виняткових випадках за підставами ч. 4 та абз. 2 ч. 12 (захист від нападу, звільнення заручників, затримання тяжких злочинців тощо) і, за загальним правилом, лише після попередження.

Перелік ч. 4 — не єдина норма про застосування: приведення в готовність (ч. 11 і абз. 1 ч. 12) під підстави ч. 4 не підпадає, а абз. 2 ч. 12 установлює САМОСТІЙНУ підставу застосування — спробу особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену поліцейським відстань, чи доторкнутися до зброї (це не необмежений дозвіл стріляти при будь-якій перевірці документів — норма про затримання з визначенням відстані).

Використання для сигналу тривоги, виклику допоміжних сил чи знешкодження тварини (ч. 13) — окремо.

Без попередження можна лише у п’яти випадках ч. 6.

Шкода має бути лише необхідною і достатньою для негайного відвернення чи припинення саме збройного нападу (ч. 7), а за збройного нападу зброю застосовують, лише якщо відвернути чи припинити цей напад іншими засобами неможливо (ч. 8).

Заборонено стріляти там, де може постраждати ктось сторонній, а також у вогненебезпечних і вибухонебезпечних місцях (ч. 9) — крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності.

Після застосування поліцейський письмово повідомляє керівника, а про активне застосування — негайно; керівник інформує центральний орган управління поліції та прокурора (ч. 10).

Окремо від застосування існує «використання» зброї — для сигналу тривоги, виклику допомоги або знешкодження небезпечної тварини (ч. 13).

Суб'єкти та сфера дії

Суб’єкт — поліцейський, який пройшов відповідну спеціальну підготовку (ч. 2 ст. 46). Порядок зберігання і носіння, перелік зброї та боєприпасів і норми належності встановлює Міністр внутрішніх справ України (ч. 3). Стаття 46-1 окремо регулює застосування зброї та бойової техніки поліцейськими поліції особливого призначення під час заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії; на уповноважених осіб інших правоохоронних органів вона не поширюється (ч. 2 ст. 46-1).

Права й обов'язки

Права: зберігати, носити, застосовувати й використовувати вогнепальну зброю (ч. 2); у виняткових випадках застосовувати її за підставами ч. 4; привести зброю в готовність, якщо в обстановці можуть виникнути підстави для застосування (ч. 11), а під час затримання осіб з підозрою у тяжкому чи особливо тяжкому злочині та перевірці в них документів — привести в готовність і попередити про можливість застосування (абз. 1 ч. 12); при цьому спроба такої особи наблизитися, скоротивши визначену поліцейським відстань, чи доторкнутися до зброї — самостійна підстава застосування зброї (абз. 2 ч. 12); використати зброю для сигналу тривоги, виклику допоміжних сил або знешкодження тварини, що загрожує життю чи здоров’ю (ч. 13). Обов’язки: попередити про необхідність припинення протиправних дій і намір застосувати зброю (ч. 5); заподіяти лише необхідну й достатню шкоду (ч. 7); письмово повідомити керівника про застосування, а про активне застосування — негайно (ч. 10).

Умови, винятки, межі

ПІДСТАВИ застосування — ч. 4 (перелік) ПЛЮС самостійна підстава абз. 2 ч. 12 (спроба затримуваної поліцейським зі зброєю в руках особи наблизитися, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї).