Розділ «Стаття 22. Основні повноваження керівника поліції»

Офіційний текст статті (дослівний уривок; скорочення позначені [...])

1. Керівник поліції:

1) очолює поліцію та здійснює керівництво її діяльністю, забезпечує виконання покладених на неї завдань;

2) у межах компетенції організовує та контролює виконання поліцією Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, а також наказів і доручень Міністра внутрішніх справ України з питань, що належать до сфери діяльності поліції;

3) вносить на розгляд Міністра внутрішніх справ України пропозиції щодо забезпечення формування державної політики [...] 4) представляє у визначеному порядку поліцію у відносинах з іншими органами державної влади [...] 5) звітує перед Міністром внутрішніх справ України про виконання покладених на поліцію завдань і повноважень;

6) розподіляє обов’язки між своїми заступниками;

7) підписує накази поліції;

8) скасовує повністю чи в окремій частині акти територіальних органів поліції;

9) у межах повноважень надає доручення, обов’язкові для виконання поліцейськими, державними службовцями і працівниками поліції; [...] 11) приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цього Закону; [...] 18) присвоює спеціальні звання поліції відповідно до цього Закону; [...] 20) вносить Міністру внутрішніх справ України пропозиції про утворення територіальних органів поліції [...] 23) приймає у визначеному порядку рішення про розподіл бюджетних коштів, розпорядником яких є поліція;

24) виконує повноваження керівника державної служби в органі відповідно до законодавства про державну службу та здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону. [... — далі частини статті не наведено]

Норма і зв'язки

Закон «Про Національну поліцію», ст. 22 (розділ III). Одна частина з 24 пунктами — компетенційний каталог керівника поліції. Пов’язана зі ст. 14-15 (структура, штат, кошторис, територіальні органи), ст. 16 (повноваження Міністра), ст. 21 (призначення керівника).

Суть простими словами

Керівник поліції — «генеральний менеджер» відомства: очолює поліцію, керує нею і забезпечує виконання завдань (п. 1); організовує і контролює виконання Конституції, законів, актів Президента, КМУ, наказів міністерств та наказів і доручень Міністра внутрішніх справ у питаннях сфери діяльності поліції (п. 2); вносить Міністру пропозиції щодо державної політики (п. 3); представляє поліцію у відносинах з органами влади в Україні й за кордоном (п. 4); звітує перед Міністром (п. 5); розподіляє обов’язки між заступниками (п. 6); підписує накази (п. 7); скасовує повністю чи частково акти територіальних органів (п. 8); дає обов’язкові доручення поліцейським, державним службовцям і працівникам (п. 9); затверджує положення про самостійні структурні підрозділи (п. 10); здійснює кадрові повноваження за п. 11–13: щодо поліцейських — відповідно до цього Закону; щодо державних службовців апарату центрального органу — за законодавством про державну службу; щодо працівників центрального органу — за законодавством про працю. У визначеному порядку приймає рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, названих у п. 14–16; вносить подання про державні нагороди (п. 17); присвоює спеціальні звання поліції (п. 18) і ранги державних службовців (п. 19); пропонує Міністру утворення/ліквідацію/реорганізацію територіальних органів (п. 20); управляє об’єктами державної власності сфери управління поліції (п. 21); забезпечує порядок обміну інформацією з МВС (п. 22); розподіляє бюджетні кошти поліції (п. 23); виконує повноваження керівника державної служби та інші повноваження за Законом (п. 24).

Суб'єкти та сфера дії

Суб’єкт — керівник поліції. Адресати його актів і доручень — поліцейські, державні службовці, працівники поліції, територіальні органи. Контрагенти — Міністр внутрішніх справ (пропозиції, звіти), Кабінет Міністрів (через Міністра — територіальні органи).

Права й обов'язки

Повноваження поєднують нормотворчі (накази, п. 7), контрольні (п. 2, 8 — скасування актів територіальних органів), кадрові (п. 11-19), майнові (п. 21) і бюджетні (п. 23). Обов’язкові кордони: доручення — «у межах повноважень»; контроль за виконанням наказів Міністра — лише «з питань, що належать до сфери діяльності поліції» (п. 2).

Умови, винятки, межі

Скасовувати можна акти саме територіальних органів (п. 8). Рішення про розподіл бюджетних коштів (п. 23) — щодо коштів, розпорядником яких є поліція (кошти МВС розподіляє Міністр — п. 6 ч. 1 ст. 16). Кадрові рішення приймаються в порядку, визначеному цим Законом, законодавством про державну службу чи законодавством про працю залежно від категорії осіб (п. 11–13).