Розділ «Стаття 46. Застосування вогнепальної зброї»

За ч. 10 ст. 42, якщо під час такого застосування завдано тілесних ушкоджень, каліцтва чи застосовано вогнепальну зброю, поліцейський за наявності можливості, з урахуванням подій на відповідній території, усно або засобами зв’язку повідомляє про це свого безпосереднього керівника.

Норми ч. 9-10 ст. 42 стосуються лише учасників збройної агресії; інші спеціальні процедури цим висновком не оцінюються.

Наслідки

Після застосування (ч. 10): поліцейський зобов’язаний у письмовій формі повідомляти свого керівника про застосування вогнепальної зброї, а також негайно повідомити керівника про активне застосування зброї; керівник, у свою чергу, зобов’язаний поінформувати центральний орган управління поліції та відповідного прокурора.

Точних строків службового розслідування чи окремого обов’язку медичної допомоги саме у статті 46 немає; невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу (включно зі зброєю), поліцейські зобов’язані надавати за ч. 4 ст. 43 Закону.

Порушення правил застосування може бути підставою для відповідальності за ст. 19 та іншими застосовними нормами. Її конкретний вид і підстави встановлюються за обставинами справи; всі види не настають автоматично одночасно. Відшкодування шкоди державою за ч. 3 ст. 19 здійснюється відповідно до закону.

Суміжні норми

Ст. 42 (поняття та загальні правила заходів примусу, воєнний стан), ст. 43 (порядок застосування: попередження, пропорційність, невідкладна медична допомога, заборона щодо вагітних жінок, малолітніх, осіб з обмеженими можливостями та осіб похилого віку), ст. 45 (спеціальні засоби), ст. 46-1 (зброя й бойова техніка поліції особливого призначення під час заходів із відсічі збройної агресії), ст. 19 (відповідальність і відшкодування шкоди).

Приклад (умовний, для навчання)

Уявімо, що чоловік із ножем нападає на перехожого й створює загрозу його життю. Для патрульного Іваненка це підстава за п. 2 ч. 4, але вона не скасовує інших вимог до застосування зброї. За загальним правилом потрібне попередження; можливість і час для нього оцінюються за реальною ситуацією, а не як обов’язкова затримка під час безпосереднього нападу; без попередження стріляти можна було б, наприклад, при збройному опорі або спробі заволодіти його зброєю (ч. 6 ст. 46). Якщо нападник кидається з ножем упритул — попередження не вимагається, але шкода має залишатися лише необхідною і достатньою (ч. 7). Після пострілу Іваненко негайно повідомляє керівника про активне застосування, надає потерпілому невідкладну медичну допомогу (ч. 4 ст. 43) і подає письмове повідомлення (ч. 10).

Поширена помилка

Найпоширеніша помилка — вважати, що «попередження потрібне завжди» або, навпаки, «ніколи». Загальне правило ч. 5: попередження обов’язкове; винятки — лише п’ять випадків ч. 6 (спроба особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї; збройний напад, а також раптовий напад із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів та інших засобів, що загрожують життю чи здоров’ю людей, втеча затриманого за тяжкий/особливо тяжкий злочин із використанням ТЗ, збройний опір, спроба заволодіти зброєю).

Друга помилка — плутати «застосування» проти людини з «використанням» зброї за ч. 13: для сигналу тривоги, виклику допоміжних сил або знешкодження тварини, яка загрожує життю чи здоров’ю поліцейського та інших осіб. Частина 13 містить власні умови; відсутність потреби в підставі з ч. 4 не означає необмеженого дозволу стріляти.

Питання і відповідь

Які підстави застосування вогнепальної зброї?

Для застосування зброї (проти особи, ТЗ, безпілотного судна) — вичерпний перелік ч. 4 ст. 46 (8 пунктів): відбиття нападу на поліцейського чи членів його сім’ї — за умови загрози їхньому життю чи здоров’ю; захист осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров’ю; звільнення заручників або незаконно позбавлених волі осіб; відбиття нападу на охоронювані об’єкти, конвої, приміщення та їх звільнення; затримання засталої на тяжкому/особливо тяжкому злочині особи, що тікає; затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров’ю людей та/або поліцейського; зупинка ТЗ шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю людей та/або поліцейського; примусове припинення польоту безпілотного повітряного судна, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що воно використовується для вчинення правопорушення або становить загрозу життю чи здоров’ю.

Окремо від переліку ч. 4 — самостійна підстава абз. 2 ч. 12: спроба особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї (не необмежений дозвіл стріляти при будь-якій перевірці документів).

Приведення в готовність (ч. 11 і абз. 1 ч. 12) і використання для сигналу чи проти тварини (ч. 13) — не підстави застосування.

Коли можна застосувати зброю без попередження?

Лише у п’яти випадках ч. 6 ст. 46: спроба особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену поліцейським відстань, чи доторкнутися до зброї; збройний напад або раптовий напад із бойовою технікою, транспортними засобами чи іншими засобами, що загрожують життю чи здоров’ю людей; втеча із застосуванням ТЗ особи, затриманої/заарештованої за особливо тяжкий чи тяжкий злочин; збройний опір; спроба заволодіти вогнепальною зброєю.