Принципи створення ієрархічних структур (найпростіших) лінійного типу були описані в роботах У.Брауна. Рання департаменталізація, або групування дій, базувалась на кількості партнерів або родичів, які були задіяні в справі. Кожний із них, намагаючись бути рівним, очолював департамент, в який входило два або один майстер, що контролювали робітників. Окремі компанії розробляли типові лінійні структури із керівником, якому підпорядковувались адміністратори, які очолювали департаменти. Департаменти будувались за принципом горизонтального розподілу праці [14].
У роботі "Принципи організації" П.М.Керженцев [39] писав: "Коли мета і завдання організації цілком зрозумілі, необхідно продумати організаційну форму, з допомогою якої будуть об'єднані всі учасники спільної роботи".
Таким чином, кожна із наукових шкіл менеджменту зробила свій внесок у розвиток теорії організації.
Слід зазначити, що досі в літературі з менеджменту [33, 39, 40, 45, 48, 56, 65 та ін.] немає єдиних підходів до класифікації організаційних структур. Більшість сучасних науковців визначають, що організаційна структура має бути спрямована на удосконалення організаційної діяльності, підвищення її ефективності, має уникати перехрещення інтересів та інформаційних потоків, відповідаючи сучасним знанням з менеджменту.
Організаційна структура повинна чітко відповідати стратегії розвитку організації. Розробка нової стратегії може викликати необхідність змін в існуючій організаційній структурі, які відповідатимуть новим видам діяльності, новим зовнішнім зв'язкам, новим напрямам розвитку організації тощо.
Виходячи із зазначеного, можна зробити висновок, що єдиної оптимальної організаційної структури не існує. Має відбуватись постійна адаптація структури до зовнішніх і внутрішніх чинників та стратегій, що реалізуються. Оптимальною організаційною структурою є та, що забезпечує ефективність функціонування організації найбільш економним шляхом.
При розробці структури управління важливо дослідити специфіку існуючих організаційних зв'язків, оскільки саме існуючі зв'язки повинні стати основою створення раціональної організаційної структури управління.
Схема організаційної структури управління відображає стан підрозділів та посад і характер зв'язків між ними. Розрізняють такі типи організаційних зв'язків:
• лінійні (адміністративне підпорядкування);
• функціональні (за сферою діяльності, без прямого адміністративного підпорядкування);
• міжфункціональні або коопераційні (між підрозділами одного управлінського рівня).
Залежно від характеру зв'язків виокремлюють різні типи організаційних структур (рис. 1.11) [42, с. 180].
Рис.1.11. Класифікація організаційних структур управління
За обсягом делегування повноважень організаційна побудова організації може бути централізованою та децентралізованою. Питання горизонтального розподілу праці, тобто визначення завдань структурних підрозділів, дуже важливе для побудови організаційної структури, але не менше важливим є питання побудови взаємовідносин за вертикальними зв'язками. Поєднання принципів горизонтального та вертикального розподілу праці визначає тип застосовуваної організаційної структури.
Обсяг повноважень, які делегуються окремим елементам організаційної структури, визначає ступінь централізації організаційних структур. Організації, в яких вищий керівник залишає за собою більшу частину повноважень, необхідних для прийняття рішень, називають централізованими.
Децентралізовані організації - це такі організації, в яких повноваження розподілені по нижчих управлінських рівнях.
Ступінь централізації визначається відносним ступенем делегування повноважень нижчим рівням управління.
За визначенням М. Мескона, М. Альберта, Ф. Хедоури [49], ступінь централізації організації можна визначити за такими характеристиками:
• 1. Кількість рішень, що приймаються на нижчих рівнях управління.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування організації“ на сторінці 8. Приємного читання.
