В процесі планування організаційних змін менеджер повинен враховувати, що внаслідок багатьох причин співробітники організації чинять опір проведенню організаційних змін, хоч вони і здаються їм необхідними.
До основних причин опору організаційним змінам доцільно віднести такі:
• 1. Невизначеність. Слід зазначити, що це одна з найважливіших причин опору змінам. Напередодні змін співробітники стають занепокоєними, знервованими, заклопотаними. Вони занепокоєні щодо можливого звільнення з роботи, щодо своїх можливостей і здібностей виконувати нову роботу тощо.
• 2. Особисті інтереси окремих менеджерів або груп робітників. Такі інтереси часто суперечать цілям організаційних змін.
• 3. Різне сприйняття. Працівники можуть опиратися змінам тому, що еони не погоджуються з такою оцінкою ситуації, яку запропонував менеджер, або просто сприймають її інакше.
• 4. Відчуття втрати. Організаційні зміни, як правило, порушують соціальні взаємозв'язки, що вже склалися в колективі, руйнують міжособистісні відносини в організації. З Іншого боку, організаційні зміни загрожують втратою влади, зміною статусу працівників тощо.
Слід розглянути кілька стратегій подолання опору організаційним змінам:
• стратегія залучення до участі співробітників. Працівники, які беруть участь у плануванні та реалізації змін краще розуміють їх причини. Завдяки їх участі зменшується вплив особистих інтересів, згладжується розрив міжособистісних контактів, з'являється можливість запропонувати власні ідеї щодо змін та сприймати ідеї інших співробітників;
• стратегія навчання. Навчання співробітників під майбутні організаційні зміни зменшує ступінь невизначеності та збільшує впевненість щодо подальшої роботи в організації;
• стратегія сприяння. Означає завчасне повідомлення про організаційні зміни, ознайомлення та роз'яснення їх сутності, проведення лише необхідних змін. Все це створює умови для завчасного пристосування до нових умов;
• стратегія переговорів. Має на меті ухвалення "нововведень" шляхом залучення підтримки тих, хто чинить опір змінам, за допомогою матеріальних стимулів;
• стратегія кооптації. Надання особі, яка чинить опір, певних повноважень щодо впровадження та здійснення організаційних змін (наприклад, включення до складу комісії з проведення організаційних змін);
• стратегія примушування. Застосування загрози санкцій за незгоду з проведенням організаційних змін.
В процесі здійснення організаційних змін, як правило, є сили за та проти їх проведення. З метою сприяння змінам менеджер має провести так званий "аналіз поля сил" і скласти баланс сил, тобто чітко визначити фактори, що сприяють і заважають здійсненню змін, як представлено в таблиці 2.3.
Після цього необхідно шукати шляхи і засоби поступової нейтралізації або мінімізації факторів, що заважають змінам.
Процес проведення організаційних змін охоплює комплекс робіт, який включає такі етапи.
Таблиця 2.3. Фактори, які сприяють і заважають проведенню організаційних змін
| Усвідомлення необхідності змін | Бюрократична жорсткість в організації |
| Організаційна криза | Невдачі у проведенні попередніх перетворень |
| Застарілість продукту (технології) | Опір змінам і побоювання змін |
| Зміни законів і інших регуляторів | Суперечливість цілей |
| Зміни системи цінностей і норм | Поведінка працівників |
| Поведінка працівників | |
| Зниження продуктивності праці в організації |
• 1. Аналіз підготовленості персоналу до майбутніх змін. Цей аналіз переслідує такі цілі:
– виявлення наявності достатніх фінансових, матеріальних і трудових ресурсів фірми для здійснення змін;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Опір організаційним змінам“ на сторінці 1. Приємного читання.
