Будь-яка організація є сукупністю стабільних соціальних груп. Формування цих груп здійснюється як на основі структурних та функціональних особливостей організації, так і на основі спільності рис і інтересів індивідів, які збираються в групи для спільного вирішення загальних проблем. Формальні й неформальні групи певним чином переплітаються, утворюючи живий і єдиний організм конкретної організації. Енергія цих груп може бути як творчою, так і руйнівною. Вона може бути спрямована в єдиному напрямку, але може також бути спрямована на суперечливі цілі, в результаті чого розпорошуються організаційні ресурси, що в підсумку знижує ступінь ефективності колективної діяльності.
Компетентний менеджер здатний організувати ефективну діяльність формальних груп і управляти нею. Неформальний лідер може створити неформальну групу й управляти нею. І тільки формальний лідер, що володіє мистецтвом ефективного лідерства, може оптимально управляти як формальними, так і неформальними групами. У кожній групі існує сукупність проблем, пов'язаних із груповою динамікою.
Групова динаміка - це дуже складний і багатоплановий процес розвитку групи, зміни взаємин між її членами, а також мотивації, настроїв, відносин і положення всіх членів. Групова динаміка визначає енергію розвитку групової поведінки й ступінь ефективності вирішення групою поставлених перед нею завдань.
Процеси групової динаміки закономірні для будь-якої групи й організації незалежно від її чисельності, характеру й особливостей лідерства. Лідер може здійснювати свою діяльність із урахуванням особливостей групових процесів або ігнорувати їх. В останньому випадку він закономірно відмовляється від найбільш ефективного способу розв'язку поставлених перед ним завдань. Тільки управляючи процесами групової динаміки на всіх рівнях, формальний лідер забезпечує можливості ефективної групової діяльності й ефективність свого лідерства. Групова динаміка безпосередньо пов'язана зі стадіями групового розвитку.
Фахівці виділяють чотири стадії розвитку групи, кожна з яких має свої особливості, визначаючи здатність групи вирішувати поставлені перед нею завдання, а саме:
• 1. Стадія формування.
• 2. Стадія вибуху невдоволення.
• 3. Стадія формування групових норм.
• 4. Стадія виконання завдання.
Кожна стадія характеризується рядом факторів, що викликають домінуючий вплив на поведінку індивідів і розвиток групи. До цих факторів відносять індивідуальні потреби, очікування групи й потреби конкретного завдання.
На першій стадії групового розвитку, поки ще розрізнені індивіди обмінюються ідеями й іншою інформацією щодо того, що ними має бути зроблено, стадія формування групи характеризується домінуванням індивідуальних мотивів поведінки. Виявляючи суть завдання, свою роль у його виконанні й місце в групі, члени групи орієнтовані на особисті потреби, вони зацікавлені в проясненні системи позитивного й негативного підкріплення їх майбутньої діяльності. На цій стадії група являє собою конгломерат індивідів, які по-різному ставляться до факту необхідності участі в груповій діяльності. Одні розуміють її доцільність, але зазнають негативних емоцій. Інші - не повною мірою розуміють мету й зміст групової діяльності, але проявляють позитивні емоції й готовність стати членом групи. Треті - ніяк не позначають свого відношення й не демонструють яких-небудь емоцій з цього приводу. Проте, незважаючи на всю різноманітність відношення до групи й свого членства в ній, всі індивіди відчувають потребу в конкретизації завдання, своєї ролі в його виконанні, узгодженні діяльності з іншими членами групи й оформленні відносин лідерства.
Потреба в лідерстві й керівництві стає загальною для всіх членів групи на першій стадії її створення. Тому формальний лідер на цій стадії повинен:
• забезпечити лідерство;
• прояснити групові цілі й завдання, ролі членів групи, умови виконання тощо;
• забезпечити позитивне й негативне підкріплення;
• забезпечити неформальну комунікацію.
Стадія вибуху невдоволення, на жаль, є обов'язковим елементом групового розвитку. Ступінь невдоволення й тривалість цієї стадії можуть варіюватися. Процес обміну інформацією між членами групи щодо їхніх очікувань і уявлень з приводу групової діяльності об'єктивно характеризується певною незгодою один з одним. Ця незгода обумовлена відмінностями в рівні професіоналізму, особистих амбіціях, індивідуальній силі й впливу, а також відмінностями в уявленнях про мету завдання та способи його виконання.
Індивідуальні уявлення членів групи щодо їхньої ролі й впливу, а також про характер групової діяльності не збуваються. Мало того, зусилля групи сконцентровані на боротьбі за владу й вплив у групі, а не на виконанні завдання. Розбіжність між індивідуальними очікуваннями й реальністю виражається в зростанні розчарування та невдоволення членів групи результативністю її діяльності й ефективності лідерства. Це невдоволення вихлюпується в претензіях членів групи до формального керівника, організатора групи і супроводжується взаємними звинуваченнями.
Неусвідомлене бажання кожного позбавити себе персональної відповідальності за відсутність задоволеності груповою взаємодією й результативністю діяльності приводить до пошуку винуватого. Ним і стає в очах більшості членів групи груповий лідер. Його поведінка й діяльність щодо встановлення цілей і завдань, а також керування групою зазнають критики. У цій ситуації, якщо лідер виявить невпевненість і, визнаючи законність критики, приймає звинувачення на свою адресу, змінюючи тактику або завдання групи, то він неминуче втрачає авторитет і вплив у групі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Роль лідера в управлінні персоналом.“ на сторінці 1. Приємного читання.
