Мотив у перекладі з французької мови означає спонукальну причину, поштовх до конкретної дії.
Сила мотиву визначається мірою актуальності або значущості певної потреби для людини. Відповідно до змістовних теорій мотивації чим загальніша потреба, тим сильнішим стимулом вона виступає. Мотиви можуть бути внутрішніми та зовнішніми. Внутрішні мотиви пов'язані зі станом самої людини. Зовнішні мотиви знаходяться за межами компетенції людини. Саме мотиви зумовлюють поведінку людини, спонукають її до дій та вчинків для досягнення певної мети (винагороди). Таким чином будь-яка поведінка людини мотивована.
Іншими словами, мотив - це засіб, за допомогою якого особистість пояснює і обґрунтовує свою поведінку. Мотиви надають трудовій ситуації особистісний зміст. Стабільна готовність до певних дій виражається поняттям "установка". Розглянемо основні види мотивів (установок), які спонукають людину до трудової діяльності (рис. 7.6).
Мотив самоствердження (прагнення затвердити себе в соціумі) пов'язаний з відчуттям власної гідності, честолюбством, самолюбством. Людина намагається довести оточуючим, що вона чогось варта, прагне отримати певний статус в суспільстві, хоче, аби її поважали і цінували. Інколи прагнення до самоствердження відносять до мотивації престижу (прагнення отримати або підтримати високий соціальний статус).
Мотив самоствердження є досить дієвим спонукальним чинником, який керівники намагаються актуалізувати у своїх підлеглих, підсилюючи мотивацію до діяльності. Прагнення самостверджуватися спонукало людину
Рис. 7.6 Основні види мотивів, які спонукають людину до трудової діяльності
долати значні труднощі і багато працювати заради самоствердження і досягнення поставлених цілей.
Таким чином, прагнення до самоствердження , до підвищення свого формального і неформального статусу, до позитивної оцінки своєї особистості - суттєвий мотиваційний чинник, який спонукав людину інтенсивно працювати і розвиватися.
Мотив ідентифікації. Ідентифікація з іншою людиною - прагнення бути схожим на героя, кумира, авторитетну особистість (батька, учителя або іншу особистість). Цей мотив спонукає працювати і розвиватися. Він є особливо актуальним для дітей і молоді, які намагаються наслідувати інших людей в своїх діях.
Авторитет батьків, вчителів, знайомих, прагнення бути схожим на кумира і наслідувати його - суттєвий мотив діяльності, під впливом якого людина прагне розвиватися (удосконалюватися).
Ідентифікація з іншою людиною приводить до підвищення енергетичного потенціалу індивіда за рахунок символічного "запозичення" енергії у кумира (об'єкта ідентифікації): з'являються сили, натхнення, бажання працювати і діяти так, як чинив цей герой (кумир, батько та ін.). Керівнику дуже важливо знати, з ким прагне ідентифікуватися підлеглий, аби використовувати це для посилення мотивації до діяльності.
Таким чином, наявність взірця, кумира, з яким прагнули б ототожнюватися молоді люди і кого намагалися б наслідувати, у кого б вчилися жити і працювати - важлива умова ефективного виховного процесу і успішного виконання діяльності.
Мотив влади. Мотив влади - це прагнення суб'єкта впливати на людей. Мотивація влади (потреба у владі) - одна з найголовніших рушійних сил людських дій, це прагнення зайняти керівну позицію в групі (колективі), спроба керувати людьми, визначати і регламентувати їх діяльність.
Мотив влади займає важливе місце в ієрархії мотивів. Дії багатьох людей (наприклад керівників різних рангів) спонукалися мотивом влади. Прагнення панувати над іншими людьми і керувати ними - це мотив, який спонукав їх в процесі діяльності долати значні труднощі і докладати величезні зусилля. Людина багато працює не заради саморозвитку або задоволення своїх пізнавальних потреб, а ради того, щоб отримати вплив на окремих людей або колектив.
Керівника до діяльності може спонукати не прагнення принести користь суспільству в цілому або окремому колективу, не почуття відповідальності (тобто не соціальні мотиви), а мотив влади. В такому разі всі його дії спрямовані на завоювання або утримання влади і становлять загрозу як для справи, так і для структури, яку він очолює.
Мотив влади є чи не єдиним мотивом діяльності, активність якого не слід підсилювати, оскільки наслідки можуть бути жахливими. Актуалізація мотиву влади здатна, звичайно, збільшити загальний рівень мотивації і спонукати людину до діяльності. Але зважаючи на небажаний вплив цього мотиву на особистість (і шкоду для колективу), слід досить обережно (тільки у разі неможливості збільшити силу інших мотивів) актуалізувати цей мотив.
Процесуально-змістовні мотиви. Процесуально-змістовні мотиви - це спонукання людини до активності процесом і змістом діяльності, а не зовнішніми чинниками. Людині подобається виконувати цю діяльність, проявляти свою інтелектуальну або фізичну активність. її цікавить зміст того, чим вона займається. Дія інших соціальних і особистісних мотивів (влади, самоствердження та ін.) може підсинювати мотивацію, але вони не мають безпосереднього відношення до змісту і процесу діяльності, вони є зовнішніми по відношенню до неї, тому часто ці мотиви називають зовнішніми, або екстринсивними. У разі ж дії процесуально-змістовних мотивів людині подобається (і спонукає до активності) процес і зміст певної діяльності.
Пізнавальна мотивація виявляється в інтересі до змісту діяльності і є конкретним проявом процесуально-змістовної мотивації. Людину спонукав сам процес інтелектуальної діяльності: їй подобається мислити, вирішувати завдання, виявляти різні форми розумової активності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мотиви трудової діяльності“ на сторінці 1. Приємного читання.
