Мотивацію часто розглядають як ключове питання, розв'язавши яке можна вийти на високий рівень ефективності організації.
Основними задачами мотивації має стати заохочення та підтримка дій співробітників, які відповідатимуть пріоритетам діяльності організації з урахуванням інтересів працівників.
У сучасних підручниках з менеджменту [5, 39, 46, 49, 52, 64] мотивація визначається як вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання себе та інших працівників на дії, спрямовані на досягнення власних цілей або цілей організації, це форма цілеспрямованих дій для підвищення зацікавленості в досягненні кінцевих результатів.
Функція мотивація охоплює дії менеджерів, які спрямовані на ефективну діяльність. Головною задачею керівника є розуміння того, що план організації реалізується членами організації. Без належної мотивації членів організації плани можуть так і залишитись планами.
A. В. Шегда визначає мотивацію як процес створення системи умов, що впливають на поведінку людини та спрямованість її дій у необхідному для організації напрямі, тобто на досягнення мети [88].
B. П. Сладкевич визначає мотивацію як спонукання персоналу до ефективної, добросовісної діяльності для досягнення цілей організації, тобто у визначенні потреб персоналу, розробленні систем винагород за роботу, що виконана, використанні різних форм оплати праці, застосуванні стимулів до ефективної взаємодії суб'єктів спільної діяльності [80, с.5].
Останні десятиріччя характеризуються значними змінами у веденні бізнесу. За визнанням більшості сучасних науковців у царині менеджменту тривалий успіх організації забезпечує "людський фактор".
Персонал, який має високий рівень освіти, добре організований та мотивований, визначає долю організації. Саме це розуміння дозволяє займати організаціям лідируюче становище на ринку.
М. Мескон, М. Альберт та Ф. Хедоурі пишуть, що "систематичне вивчення мотивації з психологічної точки зору не дозволяє точно визначити, що спонукає людину до праці. В той же час вивчення поведінки людини в праці дає деякі загальні пояснення мотивації і дозволяє створити прагматичні моделі мотивації співробітника на робочому місці" [49, с.362].
Еволюція поглядів на чинники, які спонукають людей до певних вчинків, у тому числі і до ставлення до роботи і виконання обов'язків, призвела до виникнення теорій мотивації.
Сучасний підхід до класифікації теорії мотивації полягає у виділенні двох великих груп теорії мотивації - змістовних та процесних [ 49, 46, 88].
Змістові теорії мотивації ґрунтуються на ідентифікації тих внутрішніх спонукань, які заставляють людей діяти так чи інакше.
Більш сучасними теоріями мотивації є процесні.
Процесні теорії побудовані на поведінці людей з урахуванням їх сприйняття та пізнання.
Ці дві групи теорій взаємодоповнюють одна одну, в той же час вони можуть мати різні площини застосування.
Зупинимось на базових визначеннях мотиваційних теорій.
Керівники для ефективної організаційної взаємодії (координування робіт та підвищення ефективності праці окремих виконавців) застосовують мотивацію, яка побудована на категоріях потреби та винагороди.
Винагорода - це те, що людина вважає цінним для себе. В конкретний проміжок часу для кожної конкретної людини поняття винагороди буде різним. Розрізняють внутрішню та зовнішню винагороду. Внутрішня винагорода - це стан, в якому знаходиться людина в процесі досягнення певної мети (самореалізація, відчуття задоволення тощо). Зовнішня винагорода - це блага, які одержує людина в результаті досягнення цієї мети (рівень соціальних благ, заробітна плата, соціальний статус тощо).
Потреба - це відчуття людиною нестачі будь-чого фізіологічно чи психологічно. В основу змістовних теорій покладена точка зору науковців на визначення та класифікацію потреб людини.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Теорії мотивації“ на сторінці 1. Приємного читання.
