Люди є центральною ланкою будь-якої моделі управління, оскільки цілі управління досягаються людьми, а особисті характеристики працівників істотно впливають на ефективність діяльності організації. Мескон М., Альберт М., Хедоурі Ф. [49] вважають, що працівники впливають на організацію насамперед своєю поведінкою на робочому місці. Вони стверджують, що слід розрізняти три основні аспекти дії людського чинника в організації, а саме:
• поведінка окремих людей;
• поведінка людей в групах;
• характер поведінки керівника, лідерство
Поведінка - це форма взаємодії особистості з оточуючим середовищем, яка визначається природними властивостями особи та її індивідуальністю.
Індивідуальність - це сукупність особливостей, які відрізняють одну людину від іншої. Вони залежать від умов життя і діяльності людини; системи потреб, інтересів та мотивів; системи управління особистості та її "я в уяві".
Особистість - це соціальне явище. Вона є продуктом спілкування людей. Щоб зрозуміти людину як особистість, а, значить, ефективно керувати нею, потрібно скласти картину її особливого сприйняття світу. Така картина формується в еталонній групі: родині, серед друзів по навчанню і роботі та під їх впливом. Людина сформує свою картину світу в спілкуванні з іншими людьми.
Термін "організаційна поведінка" виник на початку 60-х років XX ст. , коли об'єдналися декілька напрямів наукових дисциплін, що займаються поясненням процесів, які відбуваються в організації, між організаціями, а також між внутрішнім і зовнішнім середовищем організації. Фред Лютенс один з перших опублікував вичерпне дослідження поняття "організаційна поведінка", де, зокрема, організаційну поведінку формально визначено як розуміння, передбачення і управління людською поведінкою в рамках організацій [ 24 ].
З цієї точки зору всі керівники, не дивлячись на відмінність їх технічних функцій, є менеджерами з людських ресурсів, оскільки мають справу з людською поведінкою в рамках організацій. І всім їм необхідно розуміти і передбачати організаційну поведінку.
Модель включення людини в організаційне середовище представлена на рис. 4.1.
Рис. 4.1. Модель включення людини в організаційне середовище
Людина, взаємодіючи з організаційним оточенням, отримує від нього стимулюючий до дії вплив. Під впливом стимулюючих сигналів з боку організаційного оточення людина виконує конкретні дії.
Дії, які здійснює людина, призводять до виконання нею конкретних робіт та одночасно здійснюють конкретний вплив на організаційне оточення.
В даній моделі організаційне оточення включає ті елементи організаційного середовища, які взаємодіють з людиною.
Стимулюючий вплив охоплює весь спектр можливих стимулів, які можуть включати в себе голосові та письмові сигнали, дії інших людей, світлові сигнали тощо. В моделі людина постає як біологічна та соціальна істота з конкретними фізіологічними та іншими потребами, навиками, стажем роботи, знаннями, мораллю, цінностями та ін.
Реакція на стимулюючий вплив охоплює сприйняття цих впливів людиною, їх оцінку і усвідомлене та неусвідомлене прийняття рішення щодо відповідних дій.
Дії та поведінка включають в себе мислення, мову, міміку, вигуки та ін. Результати роботи складаються з двох частин. Перша - це те, чого людина досягла для себе, реагуючи на стимули, як особисті проблеми, викликані стимулюючими впливами.
Друга - це те, що вона зробила для організаційного оточення, для організації у відповідь на стимулюючий вплив, який організація застосувала відносно людини.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Моделі організаційної поведінки особистості“ на сторінці 1. Приємного читання.
