• 2. Важливість рішень, що приймаються на нижчих рівнях управління.
• 3. Наслідки рішень, що приймаються на нижчих управлінських рівнях, для підрозділів і організацій в цілому.
• 4. Якість та частота дій з контролю за підлеглими.
Ступінь децентралізації може бути різним не лише відносно інших організацій, але й відрізнятись всередині організації для різних підрозділів.
Ступінь децентралізації визначає здатність делегування повноважень керівниками. Так, плоскі організаційні структури характеризуються високим рівнем централізації. Ієрархічні організаційні структури передбачають можливість децентралізації організацій, але реально ступінь централізації залежить від бажання і вміння керівників вищих рівнів делегувати підлеглим повноваження та відповідальність.
Переваги централізованих та децентралізованих організацій наведено у таблиці 1.1. [40, с.195].
Таблиця 1.1 Переваги централізації та децентралізації
| Централізації | Децентралізації |
| покращання контролю діяльності окремих підрозділів; підвищення якості координації діяльності окремих підрозділів; обмеження створення вертикальних проміжних ланцюгів у структурі управління; жорсткі вертикальні зв'язки; високопрофесійне керівництво | полегшення управління великими організаціями; прийняття рішень фахівцями, що найбільш глибоко розуміють проблему; стимулювання ініціативи виконавців середнього управлінського рівня; ширша можливість при наборі альтернативних рішень; розширені можливості навчання для керівників нижчих управлінських рівнів |
Таким чином, узагальнюючи погляди на організаційні структури, слід зазначити, що вони забезпечують виконання загальних, конкретних функцій управління, зберігають доцільні вертикальні та горизонтальні зв'язки і розподіл елементів управління.
Організація як функція менеджменту забезпечує стабільні організаційні рішення, єдність стану та процесу, виконання загальних і конкретних функцій, збереження доцільних вертикальних і горизонтальних зв'язків та розподіл елементів управління. Організаційна структура регулює розподіл задач в межах структурних підрозділів, забезпечує максимальну компетентність у вирішенні певних проблем, які виникають в процесі функціонування організації, здійснює взаємодію між окремими елементами організації.
При проектуванні організації необхідно дотримуватись таких вимог:
• впорядкування задач відповідно до найважливіших елементів процесу;
• приведення управлінських задач у відповідність Із принципами компетентності та відповідальності;
• обов'язковий розподіл відповідальності;
• короткі шляхи управління;
• баланс стабільності та гнучкості;
• здатність до цілеорієнтованої самоорганізації та активності;
• стабільність циклічно повторюваних дій.
Ефективність управління залежить значною мірою від чіткого розмежування компетентності окремих підрозділів, їх відповідальності і забезпечення в них відповідних взаємовідносин. Забезпечують ефективне управління положення про структурні підрозділи та посадові інструкції.
В менеджменті актуальною проблемою є визначення кола повноважень для структурних підрозділів та посад. Первинним елементом структури управління виступає службова посада. Кожній службовій посаді відповідає посадова інструкція. Необхідність посадових інструкцій викликана потребою розмежування повноважень, обов'язків і прав окремих співробітників в організації. Типова посадова Інструкція складається із загальної, частини, основних задач та обов'язків, прав та відповідальності посадовця.
Висока ефективність виконання службових обов'язків веде до розширення повноважень.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування організації“ на сторінці 9. Приємного читання.
