Проблеми та способи встановлення взаємодії людини та організації

Організаційна поведінка

Для того, щоб пояснити прояв організаційної поведінки в тих чи інших вчинках працівників, важливо зрозуміти, від яких позитивних та негативних факторів залежить формування співробітництва працівників в організації. Якщо виходячи з того, що працівника можна розглядати, з однієї сторони, як "людину діючу", яка проявляє себе у взаємодіях та протидіях, а з іншої-як "людину, що спілкується", яка почуває себе залученою або відчуженою в комунікативному просторі організації, то стає можливим, у найбільш загальному вигляді, визначити поняття "організаційна поведінка". Цим поняттям описуються способи "співробітництва - конфронтації" працівників та організації, способи, які залежать від їх взаємодій та протидій, а також від їх залученості до організації або їх відчуженості від неї. Звідси і предмет організаційної поведінки слід шукати саме в цьому загальному понятті для того, щоб розкрити глибинні морально-психологічні таємниці управління організаціями.

Графічно предмет організаційної поведінки можна зобразити, в загальному вигляді, як протилежні моделі: А - конфронтація працівників; Б - співробітництво (рис. 4.2.). Ці моделі можуть взаємно переходити одна в одну, визначаючи напрямок або організаційного розвитку, або деградації. Дослідження таких взаємних переходів і є предметом організаційної поведінки в соціально-економічних науках.

Альтернативні моделі організаційної поведінки

Рис. 4.2. Альтернативні моделі організаційної поведінки

Організаційна поведінка - це поведінка працівників, залучених до реальних управлінських процесів, які мають свої цикли, темпи, структуру відносин, організаційні рамки та вимоги до працівників. Дані процеси, з однієї сторони, спрямовуються зусиллями керівників усіх ланок управління, а з іншої - реалізуються в поведінці безпосередніх учасників, тобто працівників різних управлінських рівнів.

Управлінські процеси можуть формуватися стихійно та цілеспрямовано. Співвідношення стихійності та цілеспрямованості є показником організаційного середовища поведінки. Якщо переважає стихійність, то поведінка працівників, значною мірою, виявляється залежною від дезорганізуючих факторів, а тому може бути деформованою. Якщо ж переважає цілеспрямованість, то вона виявляється, значною мірою, залежною від організуючих алгоритмів, які "задаються" керівниками. Але і в цьому випадку вона може деформуватися, або такі алгоритми не завжди враховують всю мотиваційну гаму працівників. Знайти "золоту середину" та "побудувати" організаційний порядок так, щоб він оптимізував організаційне середовище, дуже важко.

Організаційну поведінку можна зрозуміти, якщо уявити, що вона виникає і відтворюється постійно на перехресті двох основних організуючих сил: субординаційних (які підпорядковують працівників "зверху до низу" та координаційних (які узгоджують різнорідні за положенням ланки та рівні управління, а також малі управлінські інтереси).

Субординаційні організуючі сили більше проявляються в офіційній поведінці керівників та підлеглих, а координаційні - у їх неофіційних контактах. Ієрархічна службова "драбина" формує технологію "розпорядництва - виконання", де головним є настанови "зверху" -"Ви зобов'язані" і сприйняття її "знизу" - "Я повинен". Так виникає зобов'язуюча норма, яка і є вихідною у формуванні організаційної поведінки. А сама ця поведінка передбачає ряд заборон.

Але на практиці, особливо на ранніх стадіях розвитку фірми, субординаційний принцип організаційної поведінки так суворо не дотримується. Існують відносини співробітників під рішення конкретних завдань, відношення, під "команди" керівника фірми, який вважає всіх працівників своїми підлеглими. Тому він може давати вказівки та розпорядження кожному, навіть не повідомивши його безпосереднього керівника. Таким чином керівник втручається в сферу компетентності свого топ-менеджера, що стає нормою поведінки, хоч, насправді, це етап розвитку фірми на ранніх стадіях, які можна назвати хворобами росту.

Але коли фірма розростається, захоплюючи нові ринкові сегменти, і виникає конкурентне зовнішнє середовище, тоді настає необхідність в організаційній упорядкованості всередині фірми. З'являються спеціалізовані відділи (маркетингу, реклами та ін.), які включаються в загальну роботу підрозділів. Загострюється потреба в налагодженні координації в організації, особливо там, де підрозділи дуже "пов'язанні" між собою, але їх працівники не можуть домовитись, а також тоді, коли якийсь підрозділ дуже залежить від інших, але на них вплинути не може.

Проблеми наростають сильніше, якщо в фірмі культивується ієрархічна впорядкованість службових відносин. І тоді виникає гостре протиріччя між субординаційним і координаційним характером організаційної поведінки.

Таке протиріччя є основним в організаційній системі управління фірмою, тому необхідно знайти оптимальне поєднання субординаційних і координаційних сил в часі та просторі.

Консультаційна практика підтверджує, що ця проблема може бути успішно вирішена в тому випадку, якщо працівники переживають стан приєднаності до справ тієї організації, в якій працюють.

Для фірми, де домінує приєднаний тип працівника, характерний високий рівень взаємоузгодженості: модель його поведінки є об'єднуючою, оскільки вирішуються "стикові" проблеми. А там, де домінує відчужений тип працівника, проявляється високий рівень розбіжностей.

У першому випадку в працівників формується панорамне бачення свого фронту робіт, що створює додаткове поле відкритих комунікацій, їх результатом є широкий спектр взаємодій, взаємострахування, взаємопідтримок у вирішенні спільних завдань.

У другому випадку в працівників формується вузькофункціональне бачення роботи - "від і до", що створює поля з відгородженими комунікаціями, їх результатом є наростання "нести ковок".

Цим двом різнорідним моделям організаційної орієнтації поведінки працівників відповідають відповідні соціокультурні відношення: "миші в норах" та "загальний дім" (рис. 4.3).

Моделі організаційної орієнтації поведінки

Рис. 4.3. Моделі організаційної орієнтації поведінки

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проблеми та способи встановлення взаємодії людини та організації“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Організація в системі менеджменту

  • Організаційне оточення

  • Формування організації

  • Організаційний розвиток як об'єкт управління

  • Управління організаційними змінами

  • Зовнішнє середовище

  • Внутрішні змінні організацій

  • Ефективність та моделі організаційних змін

  • Участь в організаційному розвитку

  • Опір організаційним змінам

  • Менеджмент змін

  • Управління нововведеннями в організації

  • комунікації в організації

  • Організаційні комунікації

  • Управління перешкодами на шляху ефективних комунікацій

  • Особистість та організація

  • Персональний розвиток в організації

  • Поведінка людини в організації

  • Моделі організаційної поведінки особистості

  • Проблеми та способи встановлення взаємодії людини та організації
  • Посадова модель поведінки

  • Формування групової поведінки в організації

  • Ефективність роботи груп

  • Ефективність командної праці

  • Лідерство в організації

  • Розвиток лідерського потенціалу

  • Особисті якості лідера та стилі лідерства

  • Управління лідерством в організації

  • Роль лідера в управлінні персоналом.

  • Роль лідера в управлінні зовнішніми зв'язками.

  • Роль лідера в управлінні змінами.

  • Формування культури лідерства.

  • Мотивування та результативність організації

  • Теорії мотивації

  • Мотиви трудової діяльності

  • Сучасні підходи до основних програм матеріальної мотивації

  • Внутрішні та зовнішні мотиви і мотивація трудового колективу

  • Сучасні підходи до мотивування співробітників організації

  • Управління поведінкою особистості в організації

  • Управління конфліктами в організації

  • Класифікація конфліктів.

  • Робота з людьми зі складним характером

  • Як поводитися з людьми зі складним характером різних типів?

  • Терміни для запам'ятовування

  • Література