Організація була об'єктом дослідження Г.Емерсона, Г.Черга, А.Файоля, О.Гастєва, Ч.Беббіджа, Ф.Тейлора та інших. Г.Емерсон писав:
"Правильна організація, продуктивна і творча, має полягати в тому, щоб компетентні спеціалісти формували основні принципи справи" [55, с. 73].
А.Файоль зазначав, що організація стала інструментом в руках менеджера, в справі аналізу відносин між відділами, визначенні завдань виконавців та впровадженні змін в організації.
Розглядаючи координування як окрему функцію або окремий елемент управління, А.Файоль надавав йому повноваження щодо узгодження всіх дій в організації таким чином, щоб полегшити її функціонування та успіх.
Організація сприяє координуванню обов'язків та посадових дій створенням планів та графіків, фокусуванням уваги на цілях.
А.Файоль розвивав теорію універсальності організаційних функцій.
Організація, на його думку, включала в себе умови для структурування дій та відносин, а також набір, оцінку та навчання персоналу. В подальших наукових дослідженнях цей елемент організацій, тобто управління ним, було розділено на два: безпосередньо організацію і управління персоналом.
Для А.Файоля "організувати" передбачало забезпечення організації всім необхідним: сировиною, інструментом, обладнанням, капіталом, персоналом. Обов'язками управління мала стати повна відповідність соціальної і матеріальної складової мети ресурсам і потребам підприємства [36].
Засновником теорії організації був Макс Вебер. Він же розробив теорію ідеальної бюрократії, основними елементами якої виступали:
• 1. Розподіл праці, де влада і відповідальність були чітко визначені для кожного члена організації І закріплені у офіційних обов'язках.
• 2. Чітка побудова за ієрархічним принципом, тобто на підставі чіткого ієрархічного підпорядкування та залежності кількості рівнів ієрархії і, відповідно, керівників від загальної чисельності підлеглих.
• 3. Система правил, норм, формальних процедур, які визначають права та обов'язки працівників, їх поведінку в конкретних ситуаціях та слугують основою адміністративного управління і контролю.
• 4. Побудова внутрішньої системи відносин на формальних засадах як взаємодії між посадами, а не особистостями.
• 5. Підбір кадрів за формальними ознаками на конкурентній основі з наступним просуванням за ознаками віку, стажу, досягнутих раніше результатів.
Будь-яке підприємство як об'єкт управління являє собою складну динамічну систему зв'язків і відносин.
Структура управління - це порядок розташування складених елементів керуючої системи, її внутрішня організація, що дозволяє виконати необхідні функції системи.
Структура управління визначає поділ праці в керуючій системі за ступенями і ланками управління, а також взаємозв'язок органів управління.
"Оптимальна структура" - структура, яка щонайкраще дозволяє організації ефективно взаємодіяти з зовнішнім середовищем, продуктивно і доцільно розподіляти й направляти зусилля своїх співробітників і в такий спосіб задовольняти потреби клієнтів та досягати своїх цілей з високою ефективністю.
Сучасна точка зору побудована на тому, що організація як процес являє собою функцію, яка найбільш очевидно та безпосередньо зв'язана із систематичною координацією багатьох задач і, відповідно, формальних взаємовідносин людей, що їх виконують [39, с.308].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування організації“ на сторінці 1. Приємного читання.
