Обслуговуючий апарат - апарат, що здійснює виконання певних послуг для забезпечення основного процесу (відділи кадрів, маркетингових досліджень, фінансів, плановий, матеріально-технічного постачання тощо). Обслуговуючий апарат забезпечує функціональні підрозділи необхідною інформацією, для прийняття управлінських рішень.
Особистий апарат - різновид обслуговуючого апарату, який формується у тому разі, коли керівник здійснює наймання секретаря чи помічника. В організації члени цього апарату не мають ніяких повноважень, але вони спроможні набути владу, яка значно перевищує їхні формальні повноваження.
В кожній організації розподіл повноважень здійснюється по-своєму, залежно від обраних місії, цілей та стратегії. Можна говорити про те, що існує доволі широкий діапазон повноважень, який делегується штабному апарату кожного типу. Штабні повноваження коливаються від дуже обмежених до надто широких. Вони бувають рекомендаційні, обов'язкового погодження, паралельні, функціональні, лінійні.
Рекомендаційні повноваження спрямовані на вироблення конкретних рекомендацій за вимогою або потребою лінійних керівників. Рекомендаційні повноваження характерні для децентралізованих організацій. Виконання рекомендацій не є обов'язковим для лінійних керівників.
Обов'язкове погодження - це вид повноважень, який забезпечує погоджувальні дії лінійних керівників із функціональними. Можна говорити про те, що обов'язкове погодження виступає варіантом розширення рекомендаційних повноважень з метою створення більш сприятливих умов для організаційного розвитку.
Паралельні повноваження - це вид повноважень, які дозволяють функціональним керівникам відхиляти рішення лінійних керівників з метою здійснення контролю, врівноваження влади та запобігання помилкам в організаційному функціонуванні. Часто паралельні повноваження використовують для фінансового контролю та контролю витрат інших ресурсів.
Функціональні повноваження спрямовані на узгодження лінійних та штабних обов'язків для досягнення цілей організації. Апарат, який має функціональні повноваження, реалізує лінійні повноваження керівника організації в межах компетенції певної сфери діяльності.
Лінійні повноваження всередині апарата притаманні апарату, де існує лінійна організація. Менеджери в апаратній ієрархії мають лінійні повноваження по відношенню до своїх підлеглих, незалежно від характеру повноважень апарату по відношенню до організації в цілому.
Необхідність делегування повноважень визнавали класики менеджменту. Так, П.М.Керженцев писав у роботі "Принципи організації" (1922): "Коли Улвортса (мільярдера Америки) запитали, якому відкриттю він зобов'язаний своїми матеріальними успіхами, він відповів: "Я почав процвітати відтоді, коли звільнився від свого пережитку, нібито ніхто не може нічого зробити краще за мене, і навчився покладати обов'язки на інших людей. Поки я був захоплений ідеєю, що я особисто повинен втручатися в усе, значний успіх був неможливий. Людина повинна вміти вибирати собі помічників і виконавців І вручати їм владу і відповідальність" [39, с. 267].
Андрі Файоль у роботі "Загальне і промислове управління" (1916) наголошував на тому, що делегування повноважень є одним із основних правил, які необхідно використовувати в ефективному управлінні. Він писав: "Не давати дрібницям поглинати всю свою увагу. Великий недолік для начальника - присвячувати багато часу таким дрібницям, які не менш успішно можуть виконати підлеглі функціонери, тим часом як він сам не встигає розв'язати більш важливі проблеми.
Начальник повинен знати все, але він не може все бачити і все робити сам. Тому він має перекласти на своїх підлеглих і на свій штаб всю ту роботу, в якій не обов'язкова його особиста участь. У нього не буде ніколи надлишку часу і сил для питань, які потребують постійного й особистого втручання..." [39, с. 150].
Підтверджує це положення П.Керженцев, говорячи, що поганий той організатор, який усе робить або намагається робити своїми власними руками. Діючи таким чином, він переводить себе на позицію простого виконавця, не виконуючи тим самим свого призначення [39].
Отже, делегування повноважень необхідно, в першу чергу, для забезпечення досягнення цілей організації найбільш ефективним шляхом.
Ефективна організація розподілу повноважень досягається через:
• ефективну організацію взаємовідносин між лінійними та штабними повноваженнями;
• координацію лінійних повноважень;
• подолання перешкод для ефективного делегування. Ефективна організація взаємовідносин між лінійними та штабними повноваженнями залежить від визначення типу повноважень (рекомендаційні, обов'язкове узгодження, паралельні повноваження), якими наділені функціональні служби. Місія, цілі, стратегія організації визначають види діяльності, які відносяться до апаратно-штабної.
Делегування лінійних повноважень призводить до деталізації та розукрупнення завдань. Для чіткого забезпечення досягнення цілей організації в цих умовах необхідна координація дій.
Перепонами для ефективного делегування повноважень є неузгодженість зусиль керівників та підлеглих. Ефективність делегування забезпечується інформаційними потоками, мотивацією дій, тощо. Відповідно до концепції прийняття повноважень за Вільямом Ньюманом, підлеглі мають шість головних причин для блокування процесу делегування та уникнення відповідальності [24].
• 1. Відсутність ініціативи, побоювання самостійно розв'язувати проблему (відсутність досвіду).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Формування організації“ на сторінці 6. Приємного читання.
