Мотивація - це сукупність спонукаючих чинників, які викликають активність особистості і визначають спрямованість її діяльності. Трудова поведінка визначається взаємодією різних внутрішніх і зовнішніх спонукальних сил. Внутрішні спонукальні сили - потреби, інтереси, бажання, прагнення, цінності, ціннісні орієнтації, ідеали і мотиви
Психологи виділили два класи мотивів: внутрішні (процесуально-змістовні) і зовнішні. Зовнішньою мотивацією називають детермінацію поведінки фізіологічними потребами і стимуляцією середовища, а внутрішньою (процесуально - змістовною) мотивацією - обумовленість поведінки чинниками, безпосередньо не пов'язаними з впливом середовища і фізіологічними потребами організму. Внутрішньо мотивована поведінка здійснюється ради себе самої і не може бути пише засобом досягнення зовнішньої мети. А зовнішній мотив актуалізується тоді, коли головною причиною поведінки є отримання чогось, що знаходиться поза цією поведінкою, поза цією діяльністю.
Коли людина отримує задоволення безпосередньо від самого процесу або змісту діяльності, від самої поведінки, то мотив, який її спонукав, можна вважати внутрішнім, процесуально - змістовним.
Внутрішній мотив - це завжди стан радості, задоволення від своєї справи. А якщо діяльність (або поведінка) спонукалася матеріальними благами, соціальними чинниками (статусом, престижем, владою, зовнішніми вимогами), то вона є зовні мотивованою.
Процесуально-змістовно мотивованими є лише такі форми активності, які здійснюються ради самої діяльності (тобто до діяльності спонукав сам процес або зміст даної діяльності). При цьому мотивом є відчуття ефективності, а результатом активності - зростання різного роду компетентності. Внутрішньо мотивовані форми активності справляють враження відсутності цілі; мотивує процес, а не результат діяльності (наприклад, дитячі ігри, естетичні переживання, приваблива сама по собі діяльність - хобі). Тому така мотивація інколи називається процесуальною.
Вихідною умовою, об'єктивною основою і конструктивним інструментом внутрішньої мотивації є процес виникнення, становлення і розвитку свідомості індивіда як формування потенціалу його самоорганізації. У цьому сенсі самоорганізацію індивіда можна кваліфікувати як цілеспрямовану і усвідомлену систематизацію його сприйняття, здійснювану на основі аналітичної розумової діяльності з впорядковування уявлень і опанування дій. Під цим маються на увазі дослідження і формування уявлень індивіда, спрямованих на самого себе, осмислення і забезпечення задоволення власних потреб, накопичення і розвиток необхідних знань, оцінку особистих якостей і опанування організаційних навичок, збагачення культурою суспільства, досягнення певного рівня розвитку особистості, отримання і закріплення соціального статусу.
Як правило, кожна діяльність в організації завжди спонукається комплексом, поєднанням процесуально - змістовних і зовнішніх мотивів. Причому в одних ситуаціях переважно діють зовнішні мотиви, а в інших - процесуальні.
Зовнішньо мотивованим вважається все, що спрямоване на досягнення деякого кінцевого результату або цілі. Будь-яка діяльність, яка спонукається досягненнями, владою, статусом, вимогами, повинна розглядатися як зовнішньо мотивована. Коли діяльність спонукається прагненням продемонструвати (або досягти) владу або соціальний статус, то вона зовнішньо мотивована.
Всі стимули, які впливають на активації, і викликають процесуально - змістовну мотивацію, мають такі характеристики:
• новизна і зміна;
• несподіванка;
• складність;
• невизначеність.
Деяка допустима (оптимальна) невідповідність, неузгодженість нової інформації з відомим і очікуваним викликає інтерес, стимулює пошукову активність, спонукає і скеровує поведінку. Ігри дітей, маніпулятивна поведінка, орієнтовно-дослідницька діяльність, очевидно, мотивовані саме такими умовами.
Складність і відхилення від очікуваного також є детермінантами процесуальної мотивації. Саме несподівані зміни у відомому об'єкті викликають стан сильної активації. Все незвичайне, нестандартне стимулює пошукову активність і викликає позитивні емоції.
Внутрішня мотивація виникає у тому випадку, коли розбіжність, невідповідність між поточною інформацією і деяким внутрішнім стандартом (очікуванням) виявляється не дуже великою.
Дослідження стану людей, які отримують задоволення від самого процесу навчання або роботи, вивчаючи їх переживання і відчуття в процесі внутрішньо мотивованої діяльності, дозволили виділити такі показники процесуально - змістовної мотивації:
• 1. Відчуття повної (розумової і фізичної) включеності в діяльність.
• 2. Повна концентрація уваги, думок і відчуттів на справі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Внутрішні та зовнішні мотиви і мотивація трудового колективу“ на сторінці 1. Приємного читання.
