Еволюція поглядів на мотивацію
Еволюція поглядів на мотивацію може бути представлена як послідовне розуміння ролі людини у виробничому процесі. Ранні теорії мотивації будувались на фізичному примушенні людини до виконання певної роботи. Намагаючись визначити прояви поведінки людини при виконанні певних видів робіт в умовах примітивних знарядь, важкої фізичної праці, Аристотель, Демокріт та Платон зробили висновки, що виконавці роботи намагались уникнути роботи або переключити її на інших, тому виконання роботи мотивувалось за рахунок фізичного впливу.
Розвиток продуктивних сил та виробничих відносин викликав зміни у ставленні до виконавців робочого процесу та пошук ефективних систем мотивації.
Хто б із авторів, які займаються менеджментом, не розглядав питання функцій менеджменту, не дивлячись на суттєву різницю в підходах, завжди, розглядаючи функції менеджменту, однією із головних представляють функцію мотивації. На думку науковців, саме існування мотивів спонукає людину до виконання роботи найбільш ефективно.
Питання мотивації розглядались в роботах представників всіх шкіл менеджменту. Увага до цієї функції менеджменту виникала майже у всіх дослідників. Питаннями мотивації займались і Ф.Тейлор, Ф.Джільберт, Н.Гант, Г.Емерсон (представники школи наукового управління), і А.Файоль, М.Вебер (представники класичної школи управління). Вони намагалися знайти рушійні сили ефективної праці.
Ф.Тейлор у роботі "Наукова організація праці" писав, що галуззю наукового дослідження, на яку необхідно звернути спеціальну увагу, виступає "точне дослідження мотивів, що впливають на поведінку працівників" [55, с. 19].
Намагаючись знайти мотив, який би впливав на робітників для підвищення продуктивності діяльності, він прийшов до думки, що особисті блага виступають більш сильним мотиватором ефективної роботи. Ф.Тейлор писав: "Прагнення до свого особистого блага завжди було й буде значно сильнішим стимулятором в усякій роботі, ніж міркування про загальне добро" [55, с.17].
Ф.Тейлор розумів, що не можна впливати на працівників, стимулюючи труд, лише шляхом крайніх заходів, які доступні менеджменту, тому він наголошував: "...Бажано мати у своєму розпорядженні які-небудь проміжні заходи між переконуванням і звільненням, суворіші за перше й менш рішучі за друге.
Зазвичай для цього вживають такі засоби:
• по-перше, зниження заробітку;
• по-друге, відсторонення від роботи на більш чи менш тривалий термін;
• по-третє, штраф;
• по-четверте, виставлення ряду "поганих балів", і копи останні переважають певну кількість за тиждень, місяць, тоді застосовується одне із трьох зазначених покарань" [55, с. 39-40].
Засновниками адміністративної школи менеджменту А.Смітом, Ф.Тейлором, Д.Рікардо було розроблено та розвинуто концепцію "економічної людини", в основу якої було покладено егоїстичні спонукання та власний економічний інтерес при виконанні роботи та розуміння того, що поведінка людини регулюється винагородою та покаранням. Економічні інтереси, які виражались у рівні заробітної плати, вважались цими науковцями домінуючими [52, с.17].
Протягом тривалого часу вважалось, що заробітна плата є найсильнішим мотиватором діяльності працюючих. Але Ф.Джільберт, критикуючи існуючу на той час погодинну систему оплати праці, писав, що в цьому разі "працівникові оплачується час, проведений ним на роботі, а не його робота...". Зважаючи на це, Ф.Джільберт запропонував впровадження "преміальної системи оплати праці, поштучної, нормової, системи з премією та диференціальної" [55, с. 57-58].
Крім того Ф.Джільбертом було зроблено висновок, що на кожну роботу впливають різні фактори, які залежать від самого працівника, від навколишнього середовища, від роду праці, яка має відповідати фізичним здібностям виконавця, його навичкам, темпераменту, тощо [55, С.68].
Цікаві результати своїх наукових розробок одержав Г.Емерсон, який зазначав, що якби вдалося об'єднати всі ці ідеали, що надихають організацію згори до самого низу, зібрати їх таким чином, щоб усі вони діяли в одному й тому ж напрямі, то результати виявилися б колосальними. Та оскільки всі вони тягнуть у різні боки, рівнодіюча частка виявляється дуже слабкою, а іноді й просто негативною [55, с. 74].
Свідченням того, що мотивація займає чільне місце в діяльності членів організації, є те, що Г.Емерсон у книзі "Дванадцять принципів продуктивності" одним із принципів виокремив винагороду за продуктивність. Це дванадцятий принцип продуктивності, який Г.Емерсон описав так: "Для того, щоб дати працівникам справедливу винагороду за продуктивність, необхідно попередньо встановити точні трудові еквіваленти. Як високо оплачуватиметься трудовий еквівалент - не так важливо; важливим є принцип.
Про справжню винагороду за продуктивність ми можемо говорити тільки тоді, коли сам працівник може сприймати цю винагороду як тісно пов'язану із його особистим успіхом у роботі, коли вона сплачується йому за хороше виконання тієї самої справи, за яку він відповідає".
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мотивування та результативність організації“ на сторінці 1. Приємного читання.
