Теорія мотивації А.Маслоу прагнула надати здібностям людини динамічний мотивуючий характер. А.Маслоу відкрив можливість багатомірного підходу до мотивації, запропонувавши теорію потреб. Всі потреби, за А.Маслоу, були взаємопов'язані та підпорядковані ієрархії домінування. Початковими і основними були фізіологічні, після задоволення цих потреб їхня значущість зменшувалась і вторинні потреби домінували над поведінкою людини. Таким чином, виходячи із положень теорії А.Маслоу, хоча й людина зацікавлена у розмірах власної заробітної плати, вона не виступає як найвища зацікавленість у праці. Інколи люди більше зацікавлені у тому, щоб заробітна плата віддзеркалювала соціальну значущість роботи, яку вони виконують.
Виходячи із теорії А.Маслоу, новий центр мотивації мав бути в соціальних аспектах робочого місця і групи.
Новим етапом у розвитку теорії мотивації стали праці Джеймса Марча та Роберта Симона, в яких мотивація розглядалась як процес пошуку, вибору із всієї множини альтернативних можливостей такого шляху, який заставить члена організації вирішити для себе, варто чи ні спрямовувати зусилля на досягнення цілей організації. Яким буде це рішення, на думку дослідників, залежить від того, чи зможе організація надати працівнику стимул, що, в свою чергу, залежить від того, чи володіє організація рівновагою. Схематично шлях еволюції теорій мотивації можна представити наступним чином (рис.7.1).
До цього часу науковці намагаються знайти мотиваційні сили, які б сприяли підвищенню ефективності організації. Теорія мотивації збагачується знаннями таких наук, як психологія та соціологія.
Не дивлячись на те, що вже протягом століть науковці та керівники різних рівнів управління намагаються з'ясувати мотивуючі сили, які рухають поведінку людини, це питання й досі залишається вивченим недостатньо. Річард Хендерсон зазначив: "... Той чинник, який сьогодні мотивує конкретну людину до інтенсивної праці, завтра може сприяти "відключенню" тієї ж самої людини. Ніхто точно не знає, як діє механізм мотивації, якої сили повинен бути мотивуючий чинник і коли він спрацює, не говорячи вже про те, чому він не спрацьовує".
Рис.7.1. Еволюція теорії мотивації
Управління організацією - цілеспрямований процес, що вимагає поглибленого аналізу, розробки, визначення цілей діяльності і керування досягненням поставлених цілей. Кожну організацію влаштовує, насамперед, ефективне і результативне досягнення цілей. Ефективність передбачає порівняння витрат з доходами, і виробнича діяльність тим ефективніша, чим більше доходи перевищуватимуть витрати. Результативність характеризує ступінь досягнення поставлених цілей. Отже основна проблема менеджменту - це досягати ефективної і результативної діяльності організації.
Результативність діяльності організації цілком залежить від результативної роботи трудового колективу і кожного окремого співробітника. Людський чинник відіграє вирішальну роль в діяльності організації, але при цьому слід зважати на те, що люди в найменшій мірі піддаються управлінню.
Однією з основних проблем організаційної поведінки є проблема виконання.
Індивідуальні властивості визначають здатність працівника виконати отримані завдання. Зусилля пов'язані з бажанням виконати. Організаційна підтримка забезпечує можливість виконання.
Зусилля, пов'язані з бажанням виконати завдання, залежать від людини, від її мотивації до отримання необхідного результату, мотивації до успішної діяльності.
Людина, яка прагне досягти успіху, високих результатів в діяльності, володіє сильною мотивацією досягнення. Для одних досягнення успіхів в діяльності більш важливе, для інших - менш важливе. Мотивація досягнення тісно пов'язана з прагненням до успіху (високого результату) в діяльності.
Підхід до управління організаційною поведінкою, орієнтований на результати, передбачає перш за все, що кожна організація прагне до виробництва якихось конкретних продуктів або досягнення певних результатів. Домінуючою ціллю для багатьох працівників є виконання своїх функцій, тобто основою позитивної організаційної поведінки є орієнтація на результати.
Чинники, що впливають на управління організаційною поведінкою в досягненні організаційних результатів, представлені в таблиці 7.1.
Таблиця 7.1. Роль організаційної поведінки в досягненні результатів
| 1. | Знання * уміння | = | здібності |
| 2. | Позиція * ситуація | = | мотивація |
| 3. | Здібності * мотивація | = | потенційні результати людини |
| 4. | Потенційні результати * ресурси * можливості | = | організаційні результати |
Перш за все розглянемо здібності працівника. Прийнято вважати, що здібності співробітника - це його знання, помножені на вміння використовувати їх в своїй діяльності. Здібності персоналу можуть бути підвищені у таких випадках:
• найм на роботу перспективних працівників, які володіють високим потенціалом для навчання, досвідом та амбіціями;
• професійне навчання наявних співробітників, підвищення кваліфікації.
Мотивація - це позиція людини, що виявляється в конкретній ситуації.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мотивування та результативність організації“ на сторінці 4. Приємного читання.
