Взаємодія мотивації і здібностей визначає потенційні показники людини у будь-якому виді діяльності.
Організаційна поведінка відіграє певну роль у мотивуванні працівників до вдосконалення своїх здібностей. Потенціал людських показників має бути об'єднаний з ресурсами, і працівникові необхідно надати можливість взяти участь в досягненні результатів організації. Ресурси організації (устаткування, енергія, сировина), перш за все, пов'язані з економічними, матеріальними і технічними чинниками, а організаційна поведінка відіграє ключову роль в наданні співробітникам можливості діяти.
Підхід до управління організаційною поведінкою, орієнтований на результати, передбачає, що будь-яка діяльність завжди спонукається певними мотивами. Мотиви - це те, заради чого виконується діяльність (наприклад, заради самоствердження, грошей, кар'єри тощо).
Поняття "мотив" (від лат. movere - рухати, штовхати) означає спонукання до діяльності, спонукальну причину дій і вчинків. Мотиви можуть бути різні: цікавість до змісту і процесу діяльності, обов'язок перед суспільством, самоствердження і тому подібне.
Наприклад, вченого до наукової діяльності можуть спонукати такі мотиви:
• 1) самореалізація;
• 2) пізнавальний інтерес;
• 3) самоствердження;
• 4) матеріальні стимули (грошова винагорода);
• 5) соціальні мотиви (відповідальність, прагнення принести користь суспільству);
• 6) ідентифікація з кумиром.
Якщо людина прагне до виконання певної діяльності, можна сказати, що у неї є мотивація. Наприклад, якщо учень старанний в навчанні - у нього мотивація до навчання; у спортсмена, який прагне досягти високих результатів, високий рівень мотивації досягнення; бажання керівника всіх підпорядковувати свідчить про наявність високого рівня мотивації до влади.
Мотивація - це сукупність спонукаючих чинників, що визначають активність особи. До них відносяться мотиви, потреби, стимул-реакції, ситуативні чинники, які визначають поведінку людини.
Мотиви - це відносно стійкі прояви, атрибути особи Наприклад, стверджуючи, що певній людині властивий пізнавальний мотив, ми маємо на увазі, що в багатьох ситуаціях у неї виявляється пізнавальна мотивація.
Мотиви є відносно стійкими характеристиками особистості, проте мотивація включає не тільки мотиви, але і ситуативні чинники (вплив різних людей, специфіка діяльності і ситуації). Певний мотив (або навіть сукупність мотивів) однозначно не визначають мотивацію діяльності. Необхідно враховувати внесок чинників конкретної ситуації. Такі ситуативні чинники, як складність завдання, вимоги керівництва, установки оточуючих людей, сильно випивають на мотивацію людини в деякий проміжок часу. Ситуативні чинники динамічні, легко змінюються, тому існують можливості впливати на них і на активність в цілому. Інтенсивність актуальної (що діє "тут і тепер") мотивації складається з сили мотиву і інтенсивності ситуативних детермінант мотивації (вимог і впливу інших людей, складності завдань тощо).
Таким чином, мотивація - це сукупність всіх чинників (як особистісних, так і ситуативних), які спонукають людину до активності.
Спонукаючі чинники, що визначають активність особистості, можна розподілити на два відносно самостійні класи:
• 1) потреби і інстинкти як джерела активності;
• 2) мотиви як причини, які визначають спрямованість поведінки або діяльності.
Потреба окремої людини - це стан відчуття відсутності чогось, що людина прагне отримати; це внутрішня напруга, яка динамізує і скеровує активність людини на отримання того, що їй необхідне для нормального функціонування організму і особистості в цілому. Саме потреби є джерелом мотивації трудової поведінки людини.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мотивування та результативність організації“ на сторінці 5. Приємного читання.
