Розділ 10. Трудоголіки

Рада невеликого містечка Саут ель Монте (South El Monte штат Каліфорния, США) ухвалила, щоб мер Бланка Фігуероа (Blanca Figueroa) йшла зі свого кабінету до 23-00. До цього вона затримувалася на роботі до світанку. Любила працювати вночі. Члени місцевої ради вважали, що така звичка шкодить здоров'ю мера то негативно позначається на співробітниках мерії.

Очевидно, у США переробітки - не у пошані. Там не перепрацьовують. Якось у промові новий керівник фірми сказав: "Раніше на фірмі половина людей працювала, а половина - байдикувала. Тепер все буде навпаки".

10.1.2. Щастя і робота

Перейдемо до взаємозалежності щастя і роботи.

Щоб відчувати себе щасливим у роботі і на роботі необхідно знайти такий різновид діяльності, до якого у працівника лежить душа. Зі сфери кохання відомо, що силоміць милим не станеш. Якщо душі робота не подобається, то про яке щастя можна говорити? Трапляється й інша ситуація. Працівник виконує свою улюблену роботу, але щасливим себе не відчуває. Кохання, як відомо, буває з першого ж погляду. У більшості ж випадків воно приходить згодом. Мабуть, так трапляється і з роботою. Людству відомі численні випадки, коли примусове кохання переростало у "чисте гаряче кохання". Авторові цієї книжки у далекому 1977 році було нав'язано опікуватися патентно-ліцензійною роботою. Нинішньою мовою - це інтелектуальна власність. Стартовий рівень знань був нульовим. Любов до патентно-ліцензійної роботи формувалася поступово, але неухильно і навічно.

Канадські експерти 2008 року дійшли висновку - для того, щоб бути задоволеним своєю роботою, її потрібно полюбити. Необхідно знайти у ній сенс і слідувати до поставлених цілей. Ця група експертів встановила, що люди закохані у свою справу, за яку вони одержують гроші, є щасливішими за інших, а також є фізично і психічно здоровими. Любити можна і таку роботу, на яку інші увагу не звертають. Це нагадує шлягер студентської юності автора цієї книжки. У ньому співалося:

"Я гляжу ей вслед - ничего в ней нет. А я все гляжу, глаз не отвожу".

Комусь улюбленою роботою може бути посада глави уряду, а комусь - комірника. Кожному - своє. Якщо між посадами прем'єр-міністра і комірника є й щось спільне, то тільки те, що і там і там можна вкрасти. Щоправда в різних обсягах. Далі наведемо низку порад психологів про те як стати щасливим на роботі.

1. Працівник повинен на себе і на своє довкілля поглянути ширше. Те, що відбувається на роботі, є, зрозуміло, важливим аспектом життя. На щастя, окрім такого аспекту, є й інші. Доцільно і на роботі згадувати собі інші приємні речі з життя працівника. Не завадить поза офісом мати хобі, яке допомагає розслаблюватися і відпочивати після робочого дня та відволіктися від офісних проблем.

2. Слід усвідомити, що щастя є досягненним. Співкурсниця автора цієї книжки через багато років на одній із щорічних зустрічей випускників сказала:

"Хотіла стати щасливою - і стала нею!" Багато її співкурс-ників якось не думали про те, щоб стати щасливими, - отже щасливими і не стали. Потенційна можливість щастя стає реальним фактом тоді і там, де в існування щастя вірять. Доречно нагадати, що неопізнані об'єкти, що літають, досі бачили лише ті люди, хто хотів їх бачити і вірив в їх існування. Поміж очевидців автора цієї книжки не було. Очевидно, цьому причина - інший менталітет.

3. На діяльність компанії слід глянути під іншим кутом зору. Якщо працівнику набридла певна діяльність (наприклад, суцільні відрядження), то йому доцільно не "зациклюватися" над своєю конкретною діяльністю в цей час, а подумати, що його робота є складовою частиною діяльності компанії і ця діяльність загалом імпонує менталітету працівника. Можна себе втішати й тим, що одержаний досвід допоможе працевлаштуватися на посаду, про яку вже давно він мріє. Доцільно сконцентруватися на виконанні завдань, на які працівник є мастаком. Задоволення приносять і успішно завершені дрібні справи. Свого часу В. Ульянов (він же - В. І. Ленін) говорив, що у Червоної Армії не кожен день може бути велика перемога, але кожний день має бути хоч невеличка перемога.

4. Слід оточувати себе щасливими людьми. Здавна відомо: "Який їхав - таку й здибав". Щоб бути щасливим - потрібно, щоб щасливі були поруч. Ситий голодному - не товариш. Для того щоб поруч були щасливими, потрібно щось для цього зробити. Щастя чимось схоже на вірусну інфекцію.

5. Необхідно гордитися тим, що добре виконуєте свої обов'язки. Роботі слід віддавати максимально можливий запас енергії. Колись за радянських часів було дуже популярним гасло: " Віддамо всі сили будівництву комунізму!". Лозунг не врахував того, що певний запас сил потрібно було зарезервувати для сім'ї, родичів, близьких.

6. Свої сили слід правильно розраховувати. Від стресу та перевтоми розвивається відчуття тривоги та невдоволення життям. Час слід розрахувати так, щоб його вистачило не лише для роботи, а й для сім'ї, спілкування з друзями, заняття фітнесом і відпочинку. З огляду на постійні перевтоми робота може обриднути. Відомо, що найсмачніша їжа обридає якщо їсти лише її.

У багатьох арміях світу відоме правило: "Війна - війною, але обід - за розкладом". Не дивлячись на роботу, яка засмоктує, слід дбати про відпустки, добрий сон, нормальне харчування. Це теж сприяє поліпшенню самопочуття і привабливості роботи. Не виключено, що робота насправді не є такою ненажерливою як це здається працівникові. Проблема може полягати у тому, що працівник невірно розставив пріоритети. Робота не полонить до того часу поки працівники їй цього не дозволяють. З українського прислів'я відомо: "Робота любить дурнів". Потрібно навчитися ставити роботі межі, які вона не зуміє перейти за жодних обставин. Робота не повинна забирати у працівника час відпочинку, спілкування з сім'єю чи, навіть, час для лікування хвороби, якщо вона сталася. Союзником працівника у його боротьбі з авралами і перевантаженнями може бути начальник, який зацікавлений у тому, щоб працівник впродовж багатьох років успішно працював, а не "згорів" на роботі. Цілком можливо, що таких начальників не так вже і багато на цьому грішному світі. Якщо "допекли" постійні перевантаження, то не завадить взяти відпустку і відпочити. Після повернення з відпустки доцільно звернутися до керівництва про перерозподіл обов'язків, щоб надалі працювати у нормальному, а не у стресовому, трудовому ритмі.

7. Якщо під час робочого дня все набридає, то необхідно перепочити, тобто на короткий час вирватися із середовища, яке пригнітило. Наприклад, пройтися під час обідньої перерви наодинці, випити з колегою чашечку кави чи чаю або рюмку шляхетного напою. Не завадить регулярно провітрювати офіс. Такі нескладні заходи допомагають заспокоїтися. Зрозуміло, якщо не виходять за межі розумного. Розум же у кожного - свій.

Коли у молоді роки автор цієї книжки був командиром мотострілецького взводу на далекосхідному радянсько-китайському кордоні, то замполіт одного з батальйонів капітан Новіков говорив: "Организму нужна встряска!". В День піхоти (а ним в ті часи вважався день одержання щомісячної платні) капітан так напивався, що наступного ранку не міг запалити сірника. Мабуть, такий релакс є недоречним. Що занадто - то не здраво.

8. Якщо на роботі працівнику щось, як кажуть, "псує життя", то не слід очікувати, що проблему розв'яже хтось інший. Усувати її слід самому. Необхідно проникнутися відповідальністю за те, що не з усім вдається впоратися чи щось могло бути зроблено краще. Активність працівника може потрапити у вічі начальства і воно дійде позитивних висновків (підвищення зарплати, просування по службі тощо). Поліпшення ситуації на робочому місці у будь-якому випадку покращить самопочуття.

9. Оскільки дурень - це той, хто обманює сам себе, то так вчиняти не слід. З собою потрібно бути чесним. Якщо на роботі працівник перестав відчувати себе щасливим, то, можливо, це ознака того, що робото його не влаштовує. Якщо працівник зробив все, що міг, для підняття свого настрою, але результат виявився невтішним, то очевидно прийшов час шукати іншу роботу. Людина не повинна бути рабом роботи. Потрібно вибрати між рабством і свободою. Робота повинна бути тим засобом, який позбавить людину від нудьги, вад та нестатків. Психологи все ж таки стверджують, - якщо працівник перестав отримувати від роботи задоволення, то не слід поспішати зі звільненням з роботи. Швидше за все слід міняти не роботу, а змінити ставлення до неї. Слід замислитися над тим чому раніше улюблена робота перестала цікавити і приносити задоволення. Можливо, працівник досяг вершини досконалості на своїй посаді і нічому новому вже не вчиться. Слід звернутися до начальства. Не виключено, що воно розширить повноваження, змінить робочі завдання або підвищить у службовому становищі.