Завдання оздоровчої фізкультури – адаптація організму людей старшого віку до фізичних навантажень.
Засоби фізичної культури з оздоровчою і профілактичною метою для людей старшого віку:
• 1) ранкова гігієнічна гімнастика;
• 2) щоденна дозована ходьба;
• 3) піший туризм, полювання, рибалка, збирання грибів і лісових ягід;
• 4) ігри (городки, волейбол, настільний теніс тощо);
• 5) плавання, велосипед, ходьба на лижах, катання на ковзанах, академічне веслування тощо.
Однією з форм занять фізичною культурою є групові заняття, де має місце емоційний фактор. Заняття проводяться, як правило, на свіжому повітрі (у парку, сквері, на березі річки, озера, ставка чи моря), на стадіоні, ігровому майданчику. Тренувальні заняття повинні бути зменшені в обсязі загального фізичного навантаження, кількості вправ на силу і швидкість; скорочена тривалість тренувань. Характер дії на організм фізичних вправ (навантажень) визначається їх інтенсивністю, підбором і поєднанням вправ, їх повторюваністю, вихідним положенням, станом здоров'я, функціональним станом, тобто тренованістю, й іншими факторами. Регулярність занять повинна бути не рідшою від трьох разів на тиждень з обов'язковим дотриманням правил гігієни. При проведенні занять ураховуються погодні умови різних пір року, яким повинні відповідати одяг і взуття.
Адекватність фізичних вправ потребам осіб старшої вікової групи оцінюється за ЧСС після припинення навантажень. Зазвичай користуються наступною формулою визначення гігієнічно оптимальної ЧСС: 170 мінус вік (роки) людини. Під час тренувань аеробної системи навантаження, визначене за цією формулою, повинно виконуватися не менше від 3 хв, а краще – 10-20 хв декілька разів з інтервалами відпочинку по 10 хв. Людям старшого віку силову витривалість рекомендують тренувати вправами з серійним повторенням (із відпочинком між серіями) на рівні, близькому до повторного максимуму, наприклад: 10 віджимань від підлоги – відпочинок – 10 вправ і т. ін.
При визначенні резерву частоти пульсу також ураховують' вік: за формулою "220 – вік у роках" визначають максимальну частоту пульсу, потім від нього віднімають частоту пульсу у спокої. Наприклад: частота пульсу в 60-річної людини у спокої дорівнює 65 за хвилину. Тоді максимальна частота пульсу буде 160 за хвилину (220 – 60), резерв частоти пульсу – 95 (160 – 65). 65 % від резерву частоти пульсу складає 62 удари за хвилину, 90 % – 85 ударів за хвилину. Додаючи ці показники до частоти пульсу у спокої, отримуємо частоту пульсу при використанні його резерву на 65 %, що дорівнює 127 (65 + 62), і при використанні його резерву на 90 % – 150 (65 + 85). Проте фізичні навантаження при використанні резерву пульсу на 90 % доступні не всім людям, оскільки вимагають доброго здоров'я, а також високої фізичної підготовки організму. В оздоровчих тренуваннях застосовують і інші формули визначення верхньої межі пульсу з урахуванням віку.
На заняттях оздоровчим бігом (15-20 хв) потрібно орієнтуватися на наступні показники ЧСС: до 30 років – 130-160 уд./хв, 31–40 років – 120-150, 41-50 років – 120-140,51-60 років –120-130 уд./хв.
При фізичних навантаженнях приріст систолічного артеріального тиску може становити 35–40 мм рт. ст. У осіб молодого віку, як правило, виявляється нормотонічний тип реакції пульсу й артеріального тиску: помірне збільшення ЧСС (пульсу), підвищення систолічного і зниження діастолічного артеріального тиску (призводить до збільшення пульсового артеріального тиску). Період відновлення при нормотонічному типі реакції короткий. Реакція організму в осіб середнього, й особливо похилого, віку на фізичне навантаження відзначається гіпертонічним типом реакції пульсу й артеріального тиску: виражене зростання ЧСС (пульсу), значне збільшення систолічного і помірне збільшення діастолічного артеріального тиску (помірне підвищення пульсового артеріального тиску). Відновний період при гіпертонічному типі реакції сповільнений. Цей тип реакції є наслідком зменшення еластичності артеріальної стінки через атеросклеротичні процеси.
Контроль за станом здоров'я фізкультурників старшого віку здійснює тренер (викладач) за частотою пульсу і візуальними показниками (колір шкіри, пітливість, самопочуття, настрій, координація рухів тощо). Звертається увага на біль у ділянці серця та його характер, на головний біль, запаморочення, появу болю в правому підребер'ї, особливо при бігу.
Заняття фізкультурою будуються як урок із трьох частин – підготовчої, основної й заключної. Тривалість кожної з них змінюється в залежності від стану здоров'я того, хто займається. Мета першої частини – підготовка організму до подальших навантажень; основна частина заняття включає вправи на стимуляцію кардіореспіраторної системи, удосконалення рухових навичок; заключна – створення сприятливих умов для відновлення функціональних систем організму.
Тренувальні заняття повинні бути зменшені в обсязі загального фізичного навантаження, кількості вправ на силу і швидкість. Скорочена тут і тривалість тренувань: на початковому етапі вона складає 45-60 хв; через 2–4 місяці її подовжують до 75 хв, а через 6-8 місяців – до 1,5 гоД. На початковому етапі не рекомендуються стрибки, підскоки, вправи з важностями, натугами (затримкою дихання), різкими рухами, вправи з тривалим нахилом голови. Повторюваність вправ повинна бути мінімальна. їх потрібно поєднувати з дихальними вправами і ходьбою, звертати увагу на ритмічність виконання вправ, на їх узгодженість із диханням.
Із покращенням функціонального стану й адаптацією людини до фізичних навантажень включають вправи на координацію, нахили тулуба, біг у поєднанні з ходьбою, вправи з набиванням м'яча, невеликими гантелями тощо. Акцент робиться на тривалості занять за рахунок відпочинку, включення ходьби і дихальних вправ, а також циклічних видів спорту (тривала ходьба по нерівній місцевості, велосипедні прогулянки, ходьба на лижах тощо). Проте виключаються вправи на швидкість, силу і под.
При тренуванні витривалості силою для цієї вікової групи ефективні вправи, близькі до повторного максимуму при їх серійному виконанні з короткими інтервалами між серіями. Наприклад, для розвитку силових якостей м'язів черевного пресу виконується піднімання корпусу в сидячому положенні з фіксованими ногами. Повторний максимум вправи – 10 разів, тобто особа може повторювати вправи до 10 разів з інтервалами між серіями 30 с.
Оптимальна періодичність занять оздоровчою фізкультурою для осіб будь-якого віку – 2-5 разів на тиждень. При цьому 5 занять на тиждень можуть рекомендуватися особам молодого віку і в окремих випадках – середнього. Проте протягом року вони повинні займатися оздоровчою фізкультурою не менш як 300 годин. Людям похилого і старшого віку займатися 2–3 рази на тиждень абсолютно достатньо. Тривалість занять може коливатися від 20 до 90 хвилин і визначається інтенсивністю, а саме: чим менша інтенсивність, тим більша тривалість. Слід пам'ятати, що кращий оздоровчий ефект досягається при середній інтенсивності занять із тривалістю від 30 до 60 хвилин. Висока інтенсивність занять інколи призводить до появи порушень стану здоров'я людини. Позитивні зсуви в організмі, зокрема, й у ліпідному спектрі крові (підвищення ліпопротеїдів високої щільності і зниження ліпопротеїдів низької щільності), відбуваються, починаючи з величини фізичного навантаження не менш від 50 % і більше від величини максимального поглинання кисню, або 65 %, і більше від максимальної для даного віку частоти пульсу.
Отже, дотримання гігієнічних положень під час фізичних навантажень на заняттях фізкультурою дозволяє отримати оздоровчий і тренувальний ефекти, а також попередити перевтому і перенапругу.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ № 10
Тема: Гігієнічні нормування фізичних навантажень при заняттях фізкультурою
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гігієна фізичного виховання і спорту» автора Марцінковський І.Б. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гігієнічне нормування фізичних навантажень для осіб старшого і похилого віку“ на сторінці 2. Приємного читання.
