Розділ «8. Основи гемотрансфузіології та інфузійної терапії»

• поліаглютинабельність еритроцитів, коли всі АВ0-реагенти викликають однакову аглютинацію. Необхідно перевірити, чи відбувається аглютинація тестованих еритроцитів у стандартній сироватці групи AB(IV) (якщо визначення типу здійснювали за допомогою алоімунних сироваток) або в 0,9% розчині натрію хлориду (якщо використовували МКА). Поліаглютинацію вдається усунути шляхом повторного відмивання еритроцитів, хоч і не завжди;

• утворення "монетних стовпчиків" (схожі на аглютинацію).

У цьому випадку до реагента з еритроцитами слід додати 1 -2 краплі 0,9% розчину натрію хлориду і погойдати площину – уявна аглютинація звичайно зникає;

• змішана аглютинація (кров'яна химера), коли частина еритроцитів зібрана в аглютинати, а решта – залишається вільною від аглютинації. Найчастіше це явище зустрічається у хворих або у новонароджених при замінних переливаннях крові, які мають групу крові А, В або АВ, яким 1-3 міс тому переливали кров групи 0(І), а також після трансплантації кісткового мозку групи 0(І), у різногрупних близнюків. Завдяки ретельно зібраному анамнезу, це явище знаходить свої пояснення;

• спонтанна аглютинація еритроцитів хворих ізоімунними сироватками внаслідок сенсибілізації антитілами та комплементом при гемолітичній хворобі новонароджених, аутоімунних та інфекційних захворюваннях.

У всіх випадках нечіткого або сумнівного результату необхідне повторне визначення групи крові за допомогою стандартних алоімунних сироваток двох серій, МКА, а також перехресним методом. У випадку розбіжності результатів визначення групи крові у донорів за допомогою МКА і стандартних еритроцитів, використання такого препарату для переливання хворим не дозволяється, і кров направляють для дослідження до спеціалізованої лабораторії.

Визначення резус-фактора D(Rho) за допомогою стандартного універсального реагенту антирезус (Ahth-Rho(D) в пробірках без підігріву

МКА призначені для виявлення окремих антигенів системи резус на еритроцитах людини. МКА анти-D-cynep призначені для виявлення на еритроцитах людини антигену D(Rh0) і використовують замість або паралельно з імунною анти-D- сироваткою. Моноклональні анти-D-антитіла випускають у вигляді повних (ІдМ) та неповних (IgG) антитіл.

Для визначення може бути використана кров, взята безпосередньо перед дослідженням з місця уколу пальця, консервована кров і осад еритроцитів в пробірці після утворення згустку крові, взятої без стабілізатора. Дозволяється зберігати кров протягом 3 діб при температурі +4 – +8°С.

У штатив ставлять 2 ряди пробірок за кількістю досліджуваних зразків еритроцитів у кожному ряді і по 2 пробірки для контрольних досліджень (стандартних резус-позитивних і резус-негативних еритроцитів). На пробірках надписують прізвище і ініціали особи, кров якої Досліджують. Відповідно позначають і контрольні пробірки. У всі пробірки 1-го ряду вносять по 2 краплі (0,1 мл) стандартного універсального реагенту антирезус. У всі пробірки

2-го ряду вносять по 2 краплі (0,1 мл) 0,9% розчину натрію хлориду і по одній краплі (0,05 мл) 33% розчину поліглюкіну. У кожну пару пробірок вносять відповідно до позначення по 1 краплі (0,05 мл) досліджуваної крові, стандартних резус-позитивних і резус-негативних еритроцитів. Вміст пробірок перемішують струшуванням і потім поволі повертають по осі, нахиляючи майже до горизонтального положення так, щоб вміст розпливався по стінках. Таке розпливання крові по стінках пробірок робить реакцію більш вираженою. Як правило, аглютинація настає вже протягом 1-ї хвилини, але для утворення стійкого комплексу антиген – антитіло і чітко вираженої реакції, а також зважаючи на можливість сповільненої реакції у разі слабкої аглютинабельності еритроцитів, контакт еритроцитів з реагентом при повертанні пробірок має тривати не менше 3 хв. Через 3 хв в пробірки додають по 2-3 мл 0,9% розчину натрію хлориду і перемішують вміст 2-3-разовим повертанням пробірок (не струшувати!).

Оцінка результатів. Пробірки передивляються на світлі неозброєним оком або через лупу з 2-кратним збільшенням. За наявності аглютинації (великі грудочки або пластівці із склеєних еритроцитів на тлі освітленої рідини) досліджувану кров вважають резус-позитивною. У разі відсутності аглютинації (зберігається гомогенне забарвлення) досліджувану кров вважають резус- негативною. Однак ці результати вірогідні тільки після перевірки контрольних зразків, тобто у разі позитивної реакції зі стандартними резус-позитивними еритроцитами і негативної – з резус-негативними, а також після перегляду результатів у 2-му контрольному ряді. У всіх пробірках 2-го контрольного ряду аглютинації не повинно бути. Наявність аглютинації в будь-якій пробірці контрольного ряду вказує на неспецифічне склеювання еритроцитів і не дозволяє враховувати результат дослідження як вірогідний. У таких випадках для визначення резус-належності слід застосовувати іншу антирезус сироватку, включаючи сироватку з повними антитілами або відмиті, теплим 0,9% розчином натрію хлориду, еритроцити (вимивання з них аутоантитіл).

Визначення резус-належності за допомогою стандартних сироваток проводять реакцією аглютинації за допомогою алоімунних сироваток. Сироватки антирезус виготовляють зазвичай у вигляді універсальних, тобто позбавлених групових антитіл. Такі сироватки придатні для визначення резус-належності крові людей будь-якої групи за системою АВО. Стандартні сироватки для визначення резус- належності можуть мати різні за формою резус-антитіла – повні і неповні. Кожні з цих антитіл активні тільки в особливих умовах, тому методика визначення резус-фактора залежить від того, які резус- антитіла знаходяться в стандартній сироватці.

Визначення резус-фактора обов'язково треба проводити двома серіями стандартних сироваток. Якщо стандартні сироватки активні в різних умовах (наприклад, одна з них містить повні антитіла і тому активна в сольовому середовищі, а друга містить неповні антитіла і активна лише в колоїдному середовищі – желатині або поліглюкіні), то визначення резус-належності слід проводити різними методами, як вказано в супровідній інструкції для кожної серії сироватки.

Визначення резус-фактору D(Rh0) за допомогою реакції конглютинації із застосуванням желатину (в пробірці з підігрівом до 46-48°С).

Для дослідження в пробірку беруть 2-5 мл крові без стабілізатора. На пробірці пишуть прізвище, ініціали і групу крові особи, від якої взято кров. За звичай після зсідання крові на дні пробірки лишається невелика кількість вільних еритроцитів, які слід використовувати для дослідження. Якщо цих еритроцитів недостатньо, слід струснути згусток для відділення більшої кількості еритроцитів.

Якщо брати кров з 4-5% розчином натрію цитрату (0,25 мл на 1 мл крові), гепарином або іншим стабілізатором, еритроцити необхідно відмити. Для цього в пробірку доливають до верху 0,9% розчин натрію хлориду, вміст її перемішують і центрифугують при 1500 об/хв 5 хв при кімнатній теvgературі. Для дослідження потрібно використовувати відмиті еритроцити.

Для визначення резус-належності кров можна брати з місця проколу пальця скляною паличкою і негайно вводити в пробірку з антирезус сироваткою, змішаною з желатином у співвідношенні 1:2. Також можна використовувати належності кров можна зберігати в холодильнику протягом трьох діб при температурі 4-8°С.

У разі використання двох серій сироватки у штативі розміщують три ряди пробірок (об'ємом не менше 10 мл) у кожному ряді за числом досліджуваних зразків еритроцитів і по дві пробірки для стандартних (Rh0+) і (Rh0-) еритроцитів. На кожній з пробірок надписують прізвище особи, кров якої буде досліджено. В однаково позначені пробірки (три ряди) вводять по одній краплі (0,05 мл) досліджуваних еритроцитів, а в контрольні – по одній краплі (0,05 мл) стандартних (Rh0+) і (Rh0-) еритроцитів. Контроль потрібно ставити для перевірки специфічності і активності сироватки. Для контролю застосовують стандартні резус-позитивні еритроцити групи 0(I) або тієї ж групи, що і досліджувана кров, і стандартні резус-негативні еритроцити тієї ж групи, що і досліджувана кров. В усі пробірки додають по дві краплі (0,1 мл) 10% розчину желатину, попередньо підігрітого до розчинення на водяній бані при температурі 46-48°С.

У всі пробірки першого ряду додають по одній краплі (0,05 мл) антирезус сироватки однієї серії, у всі пробірки другого ряду – по 1 краплі (0,05 мл) антирезус сироватки другої серії. Третій ряд – контроль для виключення неспецифічного склеювання еритроцитів, наприклад, за рахунок ауто-, теплових або холодових антитіл, і туди сироватку не додають.