Розділ «8. Основи гемотрансфузіології та інфузійної терапії»

Для запобігання перехресному забрудненню реагентів не слід плутати піпетки, а використане при дослідженні групи крові обладнання (планшети, пластинки, кульки, палички та ін.) після роботи слід ретельно мити і висушувати.

Для виключення аутоаглютинації(мієломна та опікова хвороба, пуповинна кров новонароджених) у випадку позитивної реакції аглютинації еритроцитів з обома МКА, тобто встановлення групи крові AB(IV), необхідно провести додаткове дослідження даного зразка крові з 0,9% розчином натрію хлориду. Для цього змішують одну велику краплю (0,1 мл) 0,9% розчину натрію хлориду з маленькою (0,01 мл) краплею досліджуваної крові. Відсутність аглютинації в досліджуваній крові свідчить, що кров належить до групи AB(IV), що потрібно повторити визначення групи крові, використовуючи відмиті еритроцити даного зразка крові.

Визначення за допомогою стандартних сироваток

Стандартні ізогемаглютинуючі сироватки виготовляють з крові людини. Титр сироваток повинен бути не менше 1:32 для еритроцитів груп А(ІІ) і В(ІІІ) і не менше 1:16 для еритроцитів А2. Вони повинні бути прозорими, без пластівців, гниття, мати етикетки (група, термін придатності, титр, місце і час виготовлення). Для кращого орієнтування застосовують забарвлення: 0(1) – безбарвна, А(ІІ) – блакитна, В(ІІІ) – червона, AB (IV)- жовта. Термін придатності - 2-4 міс. Умови зберігання – +4-8°С, відсутність світла.

Визначення проводять у приміщенні з задовільним освітленням при температурі +15 – +25°С. Використовують цільну кров, відмиті еритроцити, еритроцити в плазмі, сироватці або в 0,9% розчині натрію хлориду. У хворих на анемію кров стабілізують гепарином. На площині позначають групу крові зліва направо "0", "А", "В". Під відповідними позначками наносять по одній великій краплі (0,1 мл) кожної сироватки двох серій. Поряд з кожною сироваткою наносять по 1 маленькій краплі (0,01 мл) досліджуваної крові (еритроцитів). Змішують окремими скляними паличками кожну краплю крові (еритроцитів) з відповідною сироваткою. Змішавши всі краплі, пластину погойдують, потім на 1-2 хв. залишають у спокої і знову погойдують. За 3-4 хв. до крапель суміші сироватки з еритроцитами, де відбулась аглютинація, додають по 1 краплі (0, 05 мл) 0,9% розчину натрію хлориду і продовжують спостерігати до 5 хв при періодичному погойдуванні пластини. Спостереження за ходом реакції проводять не менше 5 хв., тому що можлива пізня аглютинація, наприклад, з еритроцитами групи А2.

Уразі позитивноїреакції(звичайнов перші 30сек.)всумішіз'являються видимі оком дрібні червоні зернятка (аглютинати), які складаються із склеєних еритроцитів. Ці зернятка поступово склеюються у великі зерна та пластівці неправильної форми, в результаті чого сироватка знебарвлюється. У разі негативної реакції рідина весь час (5 хв) залишається рівномірно забарвленою і в ній не спостерігають зернистості. Результати реакції в краплях з сироватками однієї і тієї ж групи (двох серій) мають співпадати (табл 1.17).

Таблиця 1.17

Результати реакцій з сироватками трьох груп; 0(1), А(іі) і В(ІІІ)

Визначення групи крові перехресним методом базується на паралельному визначенні наявності або відсутності групових антигенів на еритроцитах і наявності або відсутності групових ізоаглютинінів у сироватці обстежуваної крові. Паралельне визначення ізоаглютинінів у сироватці з стандартними еритроцитами А та В обов'язкове у донорів і реципієнтів. Для визначення групи крові використовують стандартні сироватки груп 0а(альфа)b(бета)(І), Аb (бета)(ІІ) і Ва(альфа)(ІІІ) двох серій кожної групи, сироватку групи AB0(IV) і стандартні еритроцити груп 0(I), А(ІІ) і В(ІІІ). Визначення груп крові за системою АВ0 у донорів і реципієнтів перехресним методом включає виявлення антигенів А і Вв еритроцитах людини за допомогою МКА анти-А та анти-В, виявлення ізоаглютинінів а(альфа) і Ь(бета) у сироватці або плазмі досліджуваної крові стандартними тест-еритроцитами всіх груп.

Помилки при визначенні груп крові за системою АВ0 та їх попередження:

• неспівпадання результатів визначення групи крові системи АВ0 за антигенами еритроцитів та за ізоаглютинінами сироватки тестованої особи. Якщо результати двох тестів не співпадають у разі дослідження

крові реципієнта, якому необхідне термінове переливання крові, то в цьому випадку йому можна перелити резус- сумісну еритроцитарну масу групи 0(1) або резус-негативну еритроцитарну масу групи 0(1);

• помилковий порядок розміщення стандартних сироваток, еритроцитів або моноклональних реагентів;

• неправильне співвідношення кількості сироватки і еритроцитів, кількості МКА і еритроцитів;

• недотримання часу, необхідного для проведення реакції;

• проведення реакції при температурі понад 25°С (псевдонегативний результат);

• невикористання контрольної реакції з сироваткою групи AB(IV); або 0,9% розчину натрію хлориду при роботі з МКА;

• забруднення або використання мокрих піпеток, пластинок, паличок;

• використання недоброякісних стандартів (прострочені, забруднені або частково висушені сироватки);

• аномальні властивості тестованих еритроцитів (слабкі форми антигену А або В) – сироватка може вміщувати надмірні антитіла, а відповідний антиген на еритроцитах не виявляється. Необхідно провести повторне тестування еритроцитів, використовуючи інші серії реагентів та інший лабораторний посуд. Доцільно також декілька разів відмити досліджувані еритроцити та подовжити час реєстрації реакції. Якщо при повторному визначенні результати знову не співпадають, таку кров слід направляти до спеціалізованої серологічної лабораторії;