Розділ «4. Асептика i антисептика»

4. Оцінка стану органу-мішені; (сторонні явища).

5. Урахування фармакодинаміки (шлях введення, шляхи поширення).

6. Адекватна доза (разова, добова, курсова).

7. Ефективний шлях введення.

8. Резервування нових антибіотиків для лікування важких інфекцій.

9. Ротація . (періодичне виведення із застосування1-2 антибіотиків на 2г12 міс).

10. Заходи посилення чутливості до антибіотиків (див далі).

11. Одночасна детоксикація, корекція метаболізму, імунокорекція.

12. Відмова від малоефективних препаратів.

13. Відмова від антибіотиків широкого спектру дії при чутливості збудника до препарату вузького спектру.

14. Не застосовувати один препарат місцево і системно.

Існує два варіанти тактики антибіотикотерапії: ескалація і

деескалація.

Деескалація – емпірична антибіотикотерапія препаратами широкого спектру, що охоплює всі ймовірні збудники конкретної інфекції. Перший етап деескалаційної терапії – призначення антибіотиків широкого спектру. Другий етап – призначення антибіотиків вузького спектру після отримання даних про виділений збудник та його чутливість до антибіотиків Це дозволяє уникнути необгрунтовано тривалої антибіотикотерапії, развитку антибіотикорезистентності, високої летальності, що пов'язані із неадекватною антибактериальною терапією.

Основні принципи деескалації:

1. Виділення збудника і визначення його чутливості до антибіотиків.

2. Корекція початкової терапії за результатами бакдослідження.

3. Оцінка клінічної ефективності початкової терапії.

4. Індивідуалізація тривалості лікування з врахуванням характеристик пацієнта і динаміки клінічної картини інфекції.

Ескалація – перехід від менш до більш ефективних антибіотиків. Такий підхід може спричинити генералізацію інфекції і значно погіршити стан хворого (Г.І. Бєлєбєзьєв).