Розділ «2.1. Загальні питання хірургічної інфекції»

Особливості гострої хірургічної інфекції у НАРКОМАНІВ

1. Виникнення гострої хірургічної інфекції на тлі психоемоційних змін. Внаслідок емоційної лабільності наркомани неадекватно реагують на біль. Це вимагає від медперсоналу витримки, адекватного комбінування ненаркотичних анальгетиків, транквілізаторів, наркотиків. Останні призначають на загальних підставах. Обов'язкова консультація нарколога і психотерапевта.

2. Найчастіше формування гнояків на місці ін'єкцій наркотиків (пахова ділянка, передньої поверхні стегна, ліктьова ямка).

3. Тяжчий перебіг гострої хірургічної інфекції і частіший розвиток сепсису (у наркоманів знижена імунореактивність).

4. Часте поєднання з гепатитом та ВІЛ – інфекцією.

5. Підвищена ексудація.

6. Частіше виникають арозивні кровотечі (у них вища протеолітична активність та нижча резистентність стінки судин).

7. Оперативне втручання необхідно виконувати під наркозом. Хірургічна обробка має бути радикальною, включати широку некректомію, адекватне дренування.

8. Контроль контакту таких хворих з відвідувачами, перешкоджати немедичному введенню наркотиків (в т.ч. ін'єкцій нестерильними шприцами).

Особливості гострої хірургічної інфекції у хворих на СНІД

1. Внаслідок різкого зниження імунореактивності організму у хворих на СНІД більш часто виникають гострі гнійно-запальні процеси. До 20% хворих на СНІД стають пацієнтами хірурга.

2. Найчастіше гнояки локалізуються в ділянці ін'єкцій, перианальній зоні та місцях постійного травмування шкіри.

3. Тяжкий перебіг захворювання з тенденцією до сепсису.

4. Необхідність найсуворішого дотримування вимог асептики та антисептики, в т.ч. з метою попередження внутрішньогоспітального інфікування.

5. Часте поєднання з наркоманією та гепатитом.

6. Необхідність для медперсоналу суворо дотримуватись вимог запобігання інфікування від ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Психологічні аспекти при лікуванні хворих на хірургічну інфекцію

Більшість хворих з розумінням сприймає діагноз і необхідність проведення операції. В суспільстві побутує стійка думка про сприятливий перебіг і добрий прогноз. Психологічні проблеми виникають при затяжному перебігу і схильності до хронізації. В цій ситуації лікар повинен у зрозумілій формі роз'яснити хворому і його родичам сутність стану і перспективи лікування і одужання. Частина хворих .неохоче погоджується на повторні втручання. Але явне посилення ознак запалення і інтоксикації полегшує їм прийняття рішення на користь повторного втручання. Важливо не втратити довіру хворого і його родичів, які можуть розцінювати повторні втручання як неуспіх, дефект попередніх операцій. Іноді так і є, але часто з об'єктивних причин.

Отже, запорука доброго психологічного клімату – належні лікувальні заходи, оцінка перспектив і адекватне інформування хворого і його родичів (але без акцентування на негативі). Щодо прогнозу варто висловлюватись ухильно-оптимістично. Наприклад, "Як для третього (дев'ятого...) дня стан хворого задовільний. Засмучувати Вас немає підстав, але захворювання триває і потрібно бути напоготові. Проте, не втрачайте надії".

2.1.1. Гострі гнійні захворювання м'яких тканин