Розділ «2.1. Загальні питання хірургічної інфекції»

Імунокорекцію проводять відповідно до загальних принципів (див. розділ "Антисептика").

У хворих з вираженим ендотоксикозом проводять детоксикаційну терапію: внутрішньовенні інфузії (до 4 л/ добу), форсований діурез, гемофільтрація, ультрафільтрація, плазмаферез, ентеросорбція, непряме електрохімічне окислення крові. Детоксикація зменшує концентрацію токсинів, стабілізує мембрани, корегує порушення метаболізму, відновлює детоксикаційні системи, збільшує кліренс цитокинів. Проте, ефективність екстракорпоральної елімінації доведена лише при гострій нирковій недостатності.

Для активації обмінних процесів призначають вітаміни.

Профілактику гострої хірургічної інфекції проводять в кількох напрямках:

1. Запобігання мікротравмам та своєчасне їх лікування. Дотримання правил техніки безпеки: використання захисних пристроїв, рукавиць.

2. Щоденний огляд ділянок, що зазнають мікротравм та їх обробка.

3. Догляд за шкірою (особливо у хворих на цукровий діабет).

4. Лікування важкої хронічної патології (цукровий діабет).

5. Удосконалення хірургічної допомоги та організації роботи в хірургічних відділеннях, суворе дотримання вимог асептики і антисептики.

6. Виявлення та санація носіїв патогенних мікроорганізмів серед медперсоналу.

7. Підвищення резистентності організму, зокрема, використання анатоксинів, імуномодуляторів, вітамінів.

8. Ефективне лікування причинних захворювань (рани, опіки, трофічні виразки та ін.) та легких форм.

Особливості гострої хірургічної інфекції у хворих на ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ:

1. Більша частота (у 10-20% хворих) та летальність (до 20%).

2. Тяжчий перебіг. Більша частота некротичних форм.

3. Обтяження перебігу цукрового діабету.

4. Гнояки порушують всі види обміну, поглиблюють інсулінову недостатність і декомпенсацію діабету. Серед загальних проявів слід зазначити гіперглікемію, глюкозурію, кетонурію, гіпертермію, лейкоцитоз. За цих умов уповільнюється регенерація тканин; інфекційно-запальний процес набуває тенденції до генералізації. При декомпенсації цукрового діабету запальні та некротичні зміни, як правило, без тенденції до обмеження.

Лікування має бути активним. Проводять нетривалу передопераційну підготовку (до 12 год): визначають ступінь декомпенсації діабету, проводять корекцію виявлених порушень.

Корекцію гіперглікемії проводять шляхом призначення всім хворим інсуліну. Його дозу підбирають таким чином, щоб у день операції зберігалася помірна гіперглікемія (8-11 ммоль/л) та глюкозурія (до 1%). Корегувати дозу інсуліну необхідно під систематичним контролем рівня глікемії (до 6-8 разів на день) та сечі (в 3-5 порціях). Орієнтовна схема може мати такий вигляд. За 2-2,5 год. до операції вводять ½ добової дози інсуліну. Під час та після операції в/в вводять 5% глюкозу з інсуліном (1 Од на 2 г глюкози), білкові речовини тощо. Контроль рівня глікемії в 1-шу добу – кожні 3-4 год. У разі глікемії до 10 ммоль/л інсулін не вводять, 10-12,5 ммоль/л – п/ш 12 Од, понад 12,5 – додатково до зазначеної дози 4-6 Од на кожні 2,5 ммоль/л. З 2-ї доби прагнуть перейти до передопераційної дози інсуліну з обов'язковим систематичним визначенням рівня глюкози в крові та сечі.

Доцільне місцеве застосування інсуліну шляхом електрофорезу. Хворим у передкоматозному та коматозному станах операція протипоказана. Операцію та післяопераційне лікування здійснюють згідно із загальними принципами тяжких форм гострої гнійної інфекції. Спрямованість та обсяг лікувальних заходів визначаються характером порушень гомеостазу. Хворих переводять на інсулін. При екстрених втручаннях може бути збережений вироблений режим харчування, доза того препарату, який хворий отримував раніше. Корекцію лікування переносять на післяопераційний період.