Розділ 5. ПРАКТИЧНА ЛОГІКА

Закон Морфі

Практичні дії людей у суспільстві регулюють соціальні норми - правові, моральні, корпоративні, релігійні.

Норма виражається в логічній формі висловлювання. Наприклад: "Будь чесним!", "Не кради!" Множинність взаємопов'язаних висловлювань, що створюють систему норм, називають кодексом (юридичний кодекс, моральний кодекс).

Висловлювання, які за змістом виражають норми, є об'єктом дослідження деонтичної логіки.

Деонтична логіка (грец. deon - потрібне і ontos - істотне) - напрям сучасної модальної логіки, що вивчає висловлювання, які виражають соціальні норми - регулятиви практичних дій людей. Це модальна система, сформована внаслідок уведення деонтичних модальностей "обов'язково", "заборонено", "дозволено" засобами формалізованої мови на загальних принципах побудови сучасних некласичних логік.

Першу систему деонтичної логіки створив австрійський логік Е. Маллі (1926), нову систему - шведський логік Г. Врігт (1951), а розвинули її А. Андерсон (логіка санкцій), О. Івін та ін. (про передісторію деонтичної логіки та окремі системи деонтичної логіки див. у працях А. Ішмуратової).

З погляду деонтичної логіки, варто розрізняти саму норму, виражену в певному висловлюванні, та її опис, здійснений на металогічному рівні.

Деонтична логіка досліджує такі види висловлювань, які містять деонтичні модальності "обов'язково", "дозволено", "заборонено", "байдуже". На їх підставі характеризують практичні дії людей з погляду певної системи норм або імперативів, встановлених у суспільстві, державі. Висловлювання з деонтичними модальностями виражають поради, побажання, накази, правила поведінки, на підставі яких повинна діяти особа х у конкретній ситуації, й виконують функцію заохочування або примусу до конкретних практичних дій.

Основні терміни на позначення сфери соціальних норм - це "норма", "команда", "правило", "регулятив поведінки".

Норма (лат. norma - правило, взірець) - у широкому значенні - суспільна історична міра, спосіб задоволення потреби людини та її реалізації в певній ситуації; у вузькому значенні - соціальна вимога, наказ, розпорядження про необхідність діяти саме так, а не інакше, дотримуватись певних правил, інструкцій, команд. Норми формулюють у певному висловлюванні. Наприклад: "Не дозволено забруднювати природне середовище"; "Студентам обов'язково складати заліки й іспити", "Не дозволено в процесі навчальних занять користуватися мобільником".

Види соціальних норм:

- за генезисом, тобто способом утворення й офіційним статусом;

- моральні, правові, корпоративні, кланові, релігійні тощо;

- за сферою регуляції суспільної діяльності людей і суспільних відношень - економічні, політичні, сімейно-побутові та ін.;

- за обсягом охоплення або універсальності впливу на дії людей - абсолютні (універсальні) та неабсолютні (відносні);

- за суворістю вимог до виконання норм - жорстко детерміновані (обов'язкове виконання норми за будь-яких умов) і нежорстко детерміновані (виконання норми за певних умов може бути послаблено).

Головна особливість усіх соціальних норм - їх регулювальний, регламентуючий, зобов'язувальний, контролюючий характер. Соціальні норми встановлюють міру діяльності людей, алгоритми практичних дій, межі свободи дій (дозволеного та недозволеного в діях людей), а також санкції, якщо ця межа кимось буде порушена. Отже, соціальні норми впливають на систему поведінки людей і регулюють сферу суспільних відносин між людьми.

У деонтичній логіці різноманітність норм (нормативних висловлювань) та їх регулятивний характер класифікують так: правила, команда, власна норма.

Правило - умова, якої необхідно дотримуватися, виконуючи практичні чи теоретико-пізнавальні, фізичні або інтелектуальні дії. Правило виражає дозвіл, якщо умова вказує на можливість виконання дії та вимогу і на необхідність діяти саме так, а не інакше. Правила формулюють у логічній формі висловлювань на підставі певних законів, принципів, аксіом, домовленостей тощо. Приклади правил: правила дорожнього руху, правила поведінки, правила спортивних змагань, правила здійснення логічних операцій над поняттями та висловлюваннями.

Команда - це наказ, сувора вимога, дозвіл виконувати певну дію чи, навпаки, заборона виконання певної дії; мовний вираз, який виражає вимогу діяти саме так, а не інакше за певних життєвих обставин. Наприклад: "Підйом!", "Не стріляти!", "Встати!", "Зачинити вікно!", "На старт!" Команди називають ще імперативними висловлюваннями або імперативами (лат. - наказовий, владний).