Розділ 5. ПРАКТИЧНА ЛОГІКА

5. РА -> -і РА (якщо заборонено студентові користуватися шпаргалкою на іспитах, то недозволено студенту користуватися на іспитах шпаргалкою).

Деякі з формул деонтичної логіки після їх інтерпретації стають змістовно парадоксальними. Наприклад, формулу РА -> Р(А V В) можна інтерпретувати так: "Якщо дозволено студенту навчатися у двох навчальних закладах одночасно, то дозволено студентові навчатися водночас у двох навчальних закладах або танцювати на лекції".

Кодекс як система норм. Кодекс як "кінцеву множинність норм" з погляду логіки проаналізував шведський філософ і логік Г. X. фон Врігт.

Норми встановлюють деонтичний статус індивідних дій, що здійснюють люди в певних ситуаціях, у певних сферах їхньої життєдіяльності. Норми, котрі приписують виконання дій, формулюються в певній системі, що називають кодексом. Кодекс як система норм повинен створюватися відповідно до логічних принципів несуперечності та повноти:

1. Принцип деонтичної несуперечності стверджує: "Виконання дії й утримання від неї не може бути водночас обов'язковим". Формула: -і (Ор л -" Ор), де О - символ на позначення деонтичної модальності "обов'язково", р - символ, що позначає дію певного суб'єкта х. Принцип деонтичної несуперечності конкретизується в такий спосіб: жодна дія не є водночас обов'язковою та забороненою. Із цього випливає: а) не можна водночас виконувати та не виконувати певну дію; б) якщо в нормативному кодексі є суперечливі обов'язки, то суб'єкт дії порушить один з цих обов'язків; в) кодекс, який вимагає виконувати суперечливі норми, вважають недосконалим. Наприклад: "дозволено красти" (РА) і "заборонено красти" (РА), тобто "РА л РА".

2. Принцип деонтичної повноти стверджує: "Кожна дія р або обов'язкова, або байдужа, або заборонена". Принцип повноти передбачає, чи всі норми перелічені в кодексі, тобто обов'язкові, дозволені, забороняючі, байдужі, або є ще й інші норми. Відповідно до визначених принципів, усі кодекси можна розділити на ті, які можна виконувати, й на ті, які не можна виконувати. Г. X. фон Врігт зазначав, що виконавчий кодекс називають нормативно несуперечливим; кодекс, який не є виконавчим, - нормативно суперечливим, а виконаність - критерієм розумності кодексу норм.

5.4. Життєві ситуації та їх логічна модель

Ситуації - це щось основне та визначальне; ми завжди перебуваємо в тих або інших ситуаціях.

Д. Барвайс

Кожна людина як суб'єкт діяльності (ігрової, навчальної, пізнавальної, фахової тощо) постійно перебуває в певних ситуаціях, в яких розкриваються особливості її мислення та використання мови; практичних дій і поведінки; взаємовідносин з іншими людьми як суб'єктами.

Існує безліч життєвих ситуацій (вони змінюються або можуть повторюватись), скажімо, ситуація вибору й ухвалення рішення, ситуація пошуку потрібної інформації, свідоцтв, документів, грошей і под., ситуація засвоєння й розуміння текстів (суб'єкт х читає текст, який повинен зрозуміти); ситуація суперечки та ін.

Для суб'єкта, який опиняється в тій або іншій ситуації, основними є: адекватна поведінка, зумовлена станом справ, що склалися в конкретній ситуації; раціональність (доцільність) тих або інших дій; інтелектуальна активність, щоб адекватно оцінити ситуацію і визначити як поводитись; пошук методів виходу зі ситуації, якщо вона складається проблемно.

Побудувати логічну модель життєвих ситуацій можна в такій послідовності:

1. На підставі логіко-семантичного аналізу висловлювань суб'єктів життєдіяльності, сформульованих природною мовою, доцільно визначити терміни, що фіксують ту або іншу ситуацію, і виділити абстрактний об'єкт клас ситуацій, в якому для кожної окремої ситуації будуть актуальними властивості, притаманні саме цьому класові.

2. Створити особливу мову ситуаційної логіки, що моделює життєву ситуацію як чітко означений клас об'єктів пізнання в певних термінах.

Ситуація, в якій опиняються люди, суб'єкти життєдіяльності, теоретично описують термінами - "ситуація", "види ситуацій", "властивості ситуацій", "відношення між суб'єктами в умовах ситуації", "метод виходу з ситуації", "повторюваність ситуації" та ін.

Ситуація (лат. situs - становище) - поєднання умов та обставин, що створюють певний стан справ. Це особливе становище, в якому опиняються люди в певний час tx у своїй життєдіяльності та з якого намагаються вийти.

У суспільстві ситуації створюють люди (окремі індивіди, соціальні групи людей, великі маси людей) у процесі життєдіяльності. Це зумовлено об'єктивними й суб'єктивними чинниками. Ситуація (стан справ, становище) - специфічний вияв суспільного життя і як об'єкт пізнання потребує категоризації як клас. У гносеології та логіці розрізняють класи: предметів (речей); явищ; процесів; подій; властивостей як об'єктивної характеристики предметів, явищ, процесів; відношень між предметами, явищами та процесами. Ситуація як стан справ у суспільстві, як загальне становище суб'єктів у конкретний період їхньої життєдіяльності, не належить до згаданих класів. Це своєрідний клас - його можна назвати класом "станів справ", який має специфічні властивості й в умовах яких можуть відбутися певні події, виникнути певні явища та процеси.

Властивості ситуацій - загальність умов і обставин для певної кількості людей, котрі перебувають у певній ситуації, їхня взаємозв'язаність, коли вони опиняються в конкретній ситуації, необхідність пошуку виходу з неї, часовий вимір (ситуація виникає в час г1 і закінчується в час £ ), доконечність виходу із ситуації.

У життєвому світі людей існує безліч ситуацій, які можна класифікувати певним способом.