TextBook Марґарита закусила губу. Профіль її загострився, очі потьмяніли. Вона рвучко повернулася до нього:
— Знаю. А тобі що з того?
— Для мене це дуже важливо, Марґарито. І ти знаєш чому.
— Так, знаю. Та мені від цього ні холодно, ні гаряче. Мені начхати на твої почуття.
Рікард криво всміхнувся:
— Щодо цього я не маю жодних ілюзій, ваша королівська високосте. Вам начхати на почуття інших, бо ви самі нікого не кохаєте. Кохання для вас пустий звук… А втім, ні, помиляюся. У вашому лексиконі це евфемізм, що позначає стан збудження перед і під час фізичної близькості. Адже скільки разів ви казали мені в ліжку, що кохаєте мене…
Марґарита схопилася на ноги. Її щоки густо зашарілися, а в очах спалахнув гнів.
— Замовкни, негіднику! Ти нічого не розумієш. Я… я люблю…
— Авжеж, зовсім забув! — саркастично вимовив Рікард. — Ви любите Красунчика!… Гм… Гарно ж він віддячив вам за вашу ніжну та віддану любов.
Марґарита впала в крісло. Плечі її зіщулилися, а на очі їй навернулися сльози.
— Ти такий же безсердечний, як і всі інші. Ви, чоловіки, всі на один копил. І ти… ти… У тебе немає ні краплі співчуття. А я вважала тебе найкращим, найчуйнішим з чоловіків… Але ти… ти виявився… — Тут вона не витримала й гірко заридала.
Зворушений до глибини душі Рікард кинувся їй у ноги.
— Пробач мене, люба, пробач, кохана. Я сказав так зопалу, не подумавши… Ну, прошу тебе, не плач. Бий мене, муч — тільки не треба плакати, рідна.
Врешті Марґарита заспокоїлася і, раз за разом схлипуючи, заговорила:
— Ти не уявляєш, Рікарде, який він негідник, який він гидкий покидьок! Сьогодні я приходила до нього… коли ще не знала про його заручини. Я хотіла сказати йому, що передумала виходити за нього заміж, а він… Замість чесно визнати, що плани змінилися і наші бажання збігаються, він примусив мене… він це вміє, проклятий!… примусив мене принижуватися перед ним, просити, благати… О, як я його ненавиджу!…
Вона міцно притислася до Рікарда, зарилася лицем у його волоссі й запитала:
— Ти все ще любиш мене, Рікарде?
— Люблю, Марґарито, — палко відповів він. — Понад усе на світі люблю. За цей час я зрозумів, яка дорога ти мені, щó ти для мене значиш. Ти стала сенсом усього мого життя, невід’ємною часткою мене самого. Кохання до тебе завжди було моєю провідною зіркою, воно приборкувало мої ниці пристрасті, не дозволяло їм узяти гору над тим добрим і чистим, що є в кожній людині… Та варто було мені втратити тебе, втратити надію на твою взаємність — і я виявився здатним на таку гидоту!
— Це ти про свою спробу самогубства?
— Ні, про інше. В порівнянні з цим моя спроба вкоротити собі віку — просто невинні пустощі. Я вплутався в таку… Але ні, про це згодом. Передусім треба з’ясувати наші стосунки.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XL Минулого не повернеш“ на сторінці 2. Приємного читання.