TextBook — З яким ще небожем? — розгублено запитав Рікард.
— Тьху ти! — поморщилася Гелена. — От недотепа! Я кажу про нашого небожа жіночої статі або ж, якщо тобі так більше до вподоби, небоги статі чоловічої.
— Красунчик одружується з Анною?! — нарешті второпав Рікард. — Брешеш!
— А от і не брешу. Виявляється, кузен Авґуст Юлій та герцоґ Аквітанський вже давно ведуть переговори з цього приводу, а сьогодні на банкеті вони оголосили, що незабаром буде підписана шлюбна угода. Тому Красунчик і обрав королевою любові та краси Анну — як свою наречену. А з Марґаритою він, виходить, просто розважався. Нíчого сказати, гарно пошив її в дурні! І якщо вона повірила, що він справді збирається одружитися з нею, то так їй і треба… Рікарде! Що з тобою?
Вона очікувала від нього будь-якої реакції — від несамовитих радощів до цілковитої недовіри, — та тільки не того, що трапилося насправді: він безсило впав на ліжко й зайшовся нестримним плачем.
Гелена присунулася до брата і поклала його голову собі на коліна.
— Та заспокойся ж бо, Рікарде. Що ти як те мале дитя!
Поступово Рікардів плач перейшов у тихі схлипування. Зрештою він угамувався, витер вологе від сліз обличчя об сестрину спідницю, потім підвівся і стиснув її руки в своїх руках.
— Ти повернула мене до життя, Геленко. Я… я наче прокинувся після жахливого сну. Я знов хочу жити… Та для цього мені потрібна Марґарита.
Гелена сумно зітхнула:
— У тебе лише одне на думці — Марґарита. Ти просто зациклився на ній. І чим вона тебе зачарувала, не збагну.
— Я теж не збагну, сестричко. Але вона для мене все, альфа і омега, сенс усього мого життя… Боже, який я дурень! Навіщо я так страждаю через неї?…
— Отож-бо, навіщо? Вона не варта твого мізинця. Це ж справжнє глупство — так побиватися через цю шльондру, виставляти себе на загальне посміховисько, намагатися вкоротити собі віку… Слава Богу, кузен Біскайський повірив, що це через борги.
Рікард похмуро всміхнувся:
— Тут немає нічого дивного. У Александра лише дві пристрасті в житті — гроші та влада, а решта для нього нічого не важить. Тому він охоче повірив, що я так потерпаю через борги і дуже боюся, що батько позбавить мене спадку. Тоді кузен… — Тут Рікард обхопив голову руками і протяжно застогнав. — Господи Ісусе! Як це мерзенно, огидно!… От що, Геленко, я конче мушу поговорити з Марґаритою. Зараз же, негайно!
— Зараз? — перепитала здивована Гелена. — Та ти з глузду з’їхав! Зараз глупа ніч, і Марґарита вже спить… А якщо й не спить, то напевно знає все і зла, як сто гадюк. Не наривайся на скандал, братику, це не кращий спосіб відновити з нею добрі стосунки.
— Справа нагальна, сестричко, — наполягав Рікард. — Державної ваги.
— Навіть якщо й державної ваги, — зауважила Гелена, — все одно до ранку зачекає. Нічого за кілька годин не трапиться.
— Ні, трапиться. Зі мною трапиться. Я не витримаю ще кілька годин з таким тягарем на серці.
— То поділися зі мною. Розкажи, що тебе гризе. Адже ніхто не розуміє тебе краще, ніж я.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XXXIX Брат і сестра“ на сторінці 3. Приємного читання.