— Гм… Оце так-так! І яким же чином Господь указує тобі шлях?
— В тім-то й річ, монсеньйоре! Щоранку, прокидаючись, я вже знаю, що робитиму вдень.
— Чудасія та й годі! Отже, ти знав, що я врятую тебе?
Ґотьє заперечно похитав своєю сивою головою:
— Ні, монсеньйоре, не знав. Але Господь сповістив мене, що сьогодні я маю заночувати в мисливському таборі вашої світлості.
Вельможа раптом насторожився і підозріло глянув на нього.
— А ти часом не хитруєш?
— О ні! — палко запротестував старий, відкрито і простодушно дивлячись йому в очі. — Як я можу брехати вашій світлості! Так мені Бог сказав, і це свята правда.
— Дивна ти людина, — констатував вельможа. — Та хоч там як, отримаєш у мене і їжу, і нічліг… А Бог що, заборонив тобі брати зброю?
— Ні, монсеньйоре, не забороняв. Та в мене її не було.
— Що ж, це можна виправити. Раз ти служив у мого батька, то я дам тобі зброю; так Господь матиме з тобою менше клопоту. Бо дуже невдячне це діло — рятувати когось чужими руками. І не надто певне таке заступництво, насмілюся стверджувати. Якби мій кінь не спіткнувся на рівному місці, лежав би ти зараз мертвий отутечки на дорозі… Якщо, звісно, Бог не надумав би ради забави вразити твоїх кривдників стрілами небесними…
Він відмовився від запропонованого старим Ґотьє вельми сумнівного задоволення сісти на його шкапу, і обидва рушили пішки. Дорóгою вони розмовляли про поклик Божий, що вів старого до незнаної мети. Молодий вельможа вже остерігався відверто кепкувати з Ґотьє — дедалі більше він переконувався, що його несподіваний супутник несповна розуму.
Розділ XV Марґарита Наваррська
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Принц Галлії» автора Авраменко О.Є. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ XIV у якому ми знайомимося ще з двома персонажами нашої повісті, щоб потім надовго попрощатися з ними“ на сторінці 3. Приємного читання.