Розділ IX Бланка Кастільська

Це сталося в середині січня 1452 року. Дон Фернандо відправив свого старшого сина, Альфонсо, з посольством до араґонського короля Хайме III, начебто з тим, щоб остаточно залагодити прикордонні спори і схилити Араґон до участі в поході проти Ґранадського емірату, що мав розпочатися цієї весни. Не запідозривши в цьому ніякого підступу, Філіп погодився супроводжувати наступника кастільського престолу, а коли обидва принци, які могли б перешкодити планам дона Фернандо, за його розрахунками досягли Сараґоси, у Толедо було оголошено про заручини принцеси Бланки з небожем наваррського короля, ґрафом Александром Біскайським, і про їхнє весілля, що мало відбутися наступного тижня.

Таємничість, з якою готувався цей шлюб, і непристойна квапливість з його укладанням дуже здивували весь кастільський двір. Не менший подив викликав і сам факт цього союзу, в певному сенсі схожого на мезальянс. Ґраф Біскайський вже багато років був у великій немилості в свого дядька, Александра Х Наваррського; він постійно сварився з ним, оспорював у нього корону, посилаючись на свою приналежність до старшої лінії роду, і плів проти нього всілякі змови та інтриґи. Король Наварри лише з доброти своєї душевної терпів витівки небожа, та часом терпець йому уривався, і тоді він відправляв ґрафа у вигнання за межі королівства. Під час останнього з таких заслань, перебуваючи в Кастілії, Александр Біскайський, мабуть, зумів умовити дона Фернандо віддати за нього Бланку, граючи на тому, що репутація старшої з кастільських принцес дуже підмочена чутками про її роман з Філіпом. Обізнані особи з оточення короля Кастілії висловлювали припущення, що дон Фернандо вирішив підтримати ґрафа Біскайського в його суперечці з дядьком і допомогти йому отримати наваррську корону, зробивши, таким чином, Бланку королевою Наварри. А таємничість і квапливість ці самі обізнані особи схильні були пояснювати тим, що інакше наваррський король міг би перешкодити цьому шлюбові — а так він буде поставлений перед уже доконаним фактом.

І лише одна людина, від якої Філіп не мав ніяких секретів і ні з чим від неї не крився, розгадала істинні наміри дона Фернандо. Це був падре Антоніо. Вранці наступного дня після оголошення про заручини він прибув до королівського палацу і попросив падре Естебана, Бланчиного духівника, якомога швидше влаштувати йому зустріч з принцесою віч-на-віч для надзвичайно важливої розмови.

Поява в палаці падре Антоніо нікого не здивувала і не викликала жодних підозр, оскільки він і превелебний Естебан здавна товаришували; а якщо хтось і завважив, що невдовзі по тому Бланка прийшла до свого духівника, то не надав цьому особливого значення. Бланка була дівчина дуже побожна, вона частіше інших ходила на сповідь і відвідувала церкву, а нерідко годинами засиджувалася в падре Естебана, розумного й вельми освіченого чоловіка, що серйозно займався теолоґічними дослідженнями, і провадила з ним тривалі дискусії на реліґійну тематику.

Проте того дня йшлося про більш приземлені речі, і розмовляв з Бланкою падре Антоніо. Коли після привітань і кількох ввічливих фраз превелебний Естебан вийшов, залишивши їх удвох у своєму робочому кабінеті, падре Антоніо промовив:

— Сподіваюся, принцесо, ви знаєте, що Філіп для мене як рідний син, і тому я був надзвичайно засмучений звісткою про ваші заручини з ґрафом Біскайським.

— Я також засмучена, — чесно зізналася Бланка. — Для мене це було прикрою несподіванкою… Але до чого тут Філіп?

Падре важко зітхнув:

— Боюся, принцесо, що моя відповідь на це питання ще більше засмутить вас. Государ батько ваш не пояснив вам, чому він вирішив укласти цей шлюб?

— Ну… — Бланка зам’ялася. — Загалом пояснив. Він сказав, що остаточно втратив надію на розлучення Авґуста Юлія з Ізабеллою Французькою, і тепер хоче зробити мене королевою Наварри.

— У вашому голосі я чую сумнів, — зауважив падре.

Десь зо хвилину Бланка мовчала, дивлячись на нього, потім відповіла:

— Ви вгадали, доне Антоніо, я не вірю тому, що сказав мені батько. Боротьба за наваррський престол призведе до міжусобиці в країні, і в кінцевому підсумку Наварра буде розділена між Кастілією, Ґасконню та Араґоном.

— Ви казали батькові про свої сумніви?

— Ні, падре. Я зрозуміла, що він сам цього свідомий. Він явно замислив щось інше, бо… Якби він хотів зробити мене королевою, то віддав би заміж за принца Араґонського. Цей союз усунув би більшість непорозумінь між нашими державами. А так… Я сама гублюсь у здогадах.

— В такому разі, принцесо, я допоможу вам у всьому розібратися. Так вже склалося, що мені напевно відомо, чому ваш батько влаштовує цей шлюб.

— І чому ж?

— Бо ґраф Біскайський — єдиний з більш-менш гідних претендентів на вашу руку, кого дон Фернандо може одружити з вами похапцем, поки відсутні Філіп і ваш брат дон Альфонсо.

— Ви вже вдруге згадуєте Філіпа, — промовила спантеличена Бланка. — А він тут причому?

— Річ у тім, принцесо, що восени Філіп просив у дона Фернандо вашої руки і отримав від нього згоду — втім, за умови, щоб до весни це трималося в секреті. — І падре розповів Бланці про домовленість, досягнуту між Філіпом та королем. — На жаль, принцесо, як це не гірко визнати, государ батько ваш обдурив Філіпа, а з вами взагалі повівся жорстоко. Ваш шлюб з ґрафом Біскайським не продиктований політичними міркуваннями. Він задуманий для того, щоб усунути вас зі шляху вашої сестри.