Розділ «ХLII»

Я добре розумiв механiзм i суть подiбних кампанiй, якi на рiзних рiвнях постiйно розгортались проти когось то там, то там без належних на те пiдстав. У нас модно та вигiдно боротися з вiтряками. I навряд чи ми могли знайти серед газетних матерiалiв бодай щось корисне.

Проте кмiтливому Сергiєвi вдалося побачити те, що сховалося вiд мене. Остання стаття в газетi «Часопис», датована сiчнем цього року, за спрямованiстю дещо вiдрiзнялася вiд решти. У нiй проскакувало багато тверезих думок на рахунок того, що не може бути поганим усе суспiльство порiвняно з однiєю людиною, порушувалось багато питань над якими варто замислитися. I ще одне — газета посилалась на якусь передачу. Сказано було «в ефiрi». Отже, це мала бути радiо- або телепередача. I у нiй, так випливало з матерiалу, уперше промайнуло iнше трактування подiй навколо загибелi Василя Замостяка.

— Так, — сказав я, допиваючи чай. — Ось ти, хлопче, i надибав собi роботу. Програми телепередач по країнi за останнi два мiсяцi перед виходом цього номера «Часопису». Тут же сказано: «щойно ми уперше почули в ефiрi iншу думку». Отже, буквально перед виходом номера. Врахуй, що матерiали «лiпляться» тиждень-другий. Гадаю, ти зрозумiв.

— Зрозумiв… — хитаючи головою, повторив Сергiй. — Нехай Ромко з Павлом долучаться. Шмат роботи великий.

— Ромко з Павлом iнший шмат отримають, — вiдповiв я, виймаючи телефон. — Ромчику? Слухай сюди. Радiопередачi наших станцiй за перiод з листопада по сiчень. Мене цiкавить, у якiй передачi i на якому каналi йшлося про убивство, точнiше — загибель єгеря Василя Замостяка з Бiлої Церкви. До речi, це може бути не одна передача, а кiлька. Тож не зупиняйтесь.

– Єсть, шефе, — вiдповiли звiдти.

Робота хлопцiв цiкавила, а заробiтки влаштовували.

— Отак, чув? «Єсть, шефе». Ось як треба.

— А я перший заступник, маю iнший статус, — не розгубився Сергiй. — Тому навiть дозволю собi поцiкавитися, чим займетеся ви.

— Мiг би й не питати, — я витяг грошi, збираючись розрахуватися. — Мене знову чекає подорож.

— До Нiкополя, — розумiюче скривився Сергiй.

— До нього, — згодився я. — I приємна компанiя вдовицi, про яку нам тут розповiли стiльки цiкавого.