Розділ без назви (39)

— І про те, що Стодоля живий, ви ніколи з нею не говорили?

— Ні, лише після того, як наші Василя вбили, ми говорили про все відкрито.

— По тому, як Стодолю вбили, більшовики зробили ревізію в Раковці. Де ви тоді перебували?

— Я була в селі й теж потрапила під облаву. Виловлювали переважно дівчат, бо шукали підпільницю Соню. Усіх нас позганяли до стодоли, що стоїть на подвір’ї сільради, а переслухання проводили по різних хатах. Мене привели до оселі Стефана Колісника, де, крім більшовиків, сидів Гак. Він сказав їм, що я сестра Василя.

Отже, Гак через вікно побачив, як Марійку вели до сільради, і сказав, щоб її допровадили до хати Колісника. Тут нею дуже цікавився один більшовик, якого Марійка описала детально: приземкуватий блондин із повним круглим лицем; кирпатий ніс, волосся зачесане клинцем униз і набік, багато курить. Я запитав, чи його прізвище часом не Свердлов, і Марійка відповіла, що так, до нього зверталися «товариш лейтенант», але сам він назвався Свердловим. З усього було вид­но, що серед більшовиків це великий начальник.

Свердлов запитав у Марійки, чи їй відомо, де в Раковці переховуються підпільники. Вона відповіла, що не знає, бо давно не спілкується з підпіллям, а крім того, їм, Мандзюкам, нині в селі не довіряють і все таємне від них приховують. Свердлов запитав, чи не може вона підказати, де нині перебуває Соня. Марійка здогадувалася, де ховається Соня, але не хотіла її видавати. Тоді Свердлов розгнівався й закричав: «Добре ж бандити вклепали тобі в голову «Дека­лог»! А ти знаєш, що бандерівці, крім Василя, задурно вбили і твого брата Славка? У нас уже є точні дані, що Сума і Дзідзя розстріляли на Степку, хоч вони не надавали нам жодних матеріалів».

Марійка нічого не розповіла з того, що знала, але Свердлов поступово злагіднів і запропонував їй зустрітися у Тернополі. Там їй покажуть могилу брата, віддадуть дещо з його речей. Потім він запитав, коли Михася познайомилася з Василем, чи вона кохала його щиро, чи дуже побивалася після того, як його вбили? Що Михася думає робити далі? Чи має якісь контакти з Організацією?

Марійка сказала, що Михася відійшла від Орга­нізації і довший час жила й переховувалася разом з їхньою родиною.

— А де вона перебувала під час ревізії в Раковці? — спитав я, знаючи, що Михася тоді була зі мною в криївці на переслуханні.

— Не пам’ятаю, — сказала Марійка. — У селі її не було.

— А ви знали, що ваш брат Сум і Дзідзьо зустрічаються з Василем?

— Так.

— І знали, що першим їхнім обов’язком, як і вашим, було повідомити Організацію про зраду Стодолі. Чому, на вашу думку, вони цього не зробили?

— Василь був їхнім провідником, вони його дуже поважали. Напевно, їх стримало те, що від них ніхто­ не вимагав ніяких матеріалів.

— Звідки ви знаєте?

— Василь сам на цьому наголошував. І ми бачили, що криївки, про які він знав, не падали.

— А Михасі відомо було, що Сум і Дзідзьо зустрічаються з Василем?

— Ми з нею про це не говорили.

— Чим закінчилася ваша розмова зі Свердловим?

— Він знов почав тиснути, щоб я розказала про Соню.