Розділ «БІЙ З ЧЕХАМИ ТА ІНШІ НЕСПОДІВАНКИ»

По дорозі нашого маршу натрапляємо на велике стадо худоби, але нікого біля нього не видно, а недалеко був салаж. Тут зупиняємося. Висилаю ройового Рубача, щоб перевірив, чиє то стадо. Як хтось там є, щоби купив, а як немає нікого, щоби зловив вола. До салажу посилаю ройового Лозу. Сотня затрималася до їх повернення.

За короткий час, на велике здивування, повертає Рубач і приводить здорового вола. Каже, що біля стада не було нікого, то вони вирішили зловити вола, і їм вдалося те скоро.

— От, буде празник, — відізвався ройовий Чумак, — бо вже кишки починають грати марша.

Вояки скоро впоралися з волом, і кухарі завзято взялися до роботи.

По часі повертає Лоза, приносить забиту чималу свиню і біля двадцяти кілограмів овечого сиру. Вояки зраділи, що трохи підкріпляться, і ще лишиться на залізну порцію. Кухарі завзято взялися до роботи. Сотенннй питає мене, на скільки днів вистачить харчів, щоб ми не вступали ніде до сіл по продукти. Нам потрібно щонайменш відійти до ста кілометрів, щоб відбитися від того місця. А при такому повільному марші і непрохідному терені у нас це забере більше як тиждень.

Тим часом кухарі зварили м'ясо, розподілили між роями. Переходжу біля вояків, бачу, що всі в доброму настрої. Питаю кухарів, на скільки днів нам вистачить харчів. Редька відповідає, що якнайменше, то на п'ять днів.

Повертаю до почоту і доповідаю сотенному про ситуацію з харчами. Сотенний каже:

— Гаразд, тож не гайнуймо часу. Зарядіть відмарш, будемо рушати в дорогу.

Заряджую маршрут. Санітар Зірка біля сотенного, допомагає йому, а легко поранені вже добре машерують.

Марш дуже повільний. Ніч гарна і тепла. Зробили ми кільканадцять кілометрів, на що я і не сподівався. Бачу, що сотенний втомлений, і кажу йому:

— Думаю, що ми тут затримаємося на відпочинок.

Сотенний каже, що він втомлений. Висилаю ройового Рубача на перевірку терену. Рубач повертає і каже, що недалеко від нас є гущавник. Пересуваємося в той гущавник і розтаборюємося. Дивлюся на годинник — пів до п'ятої, а вже добре розвиднілось. Бачу, що сотенний добре втомлений, бо зараз же заснув. Я пробудився біля обіду, а сотенний ще спав. Нараз в стороні, де ми мали бій, почулися кулеметні серії. Сотенний пробудився і відразу питає:

— Як там вояки, чи все в порядку?

Відповідаю, що все в найкращому порядку. Питаю його, як почувається. Каже, що трохи пекла рана, а опісля він заснув. Я сідаю біля нього, розкладаємо карту терену і студіюємо подальший рух нашого маршу. Щоб дістатися до другого комплексу лісу, нам треба до двох кілометрів обійти галявину. Якщо нам вдасться обійти її без перешкод, то буде добре.

— До сіл не маємо потреби вступати, бо маємо запас харчів, тож зможемо зробити добрий шмат дороги, — сказав сотенний, — я буду видобувати всі сили, щоб не утруднювати маршу.

Покликаю санітара, щоб перемотатн рану сотенного. Зірка перевірив поранених. Рана Лагідного майже загоїлася. Потім він перевинув рану сотенного і сказав, що вона вже засклепилася. Сотенний зрадів, почувши добру звістку.

Ще перед заходом сонця дійшли ми до села Великий Бук. Село було велике, розташоване в долині на рівнині.

Кажу до сотенного:

— Я думаю, щоб тут затриматися, бо бачу, що ви змучені.

Сотенний каже: