Розділ «ПРОЩАЙ, УКРАЇНО! ЗДРАСТВУЙ, СЛОВАЧЧИНО!»

Побачивши полонини, д-р Зубченко жартом відізвався:

— Тут, хлопці, вже не загинемо, бо чути запах овечого сиру. Хай чехи блокують села, а ми по шаласах будемо проводити пропаганду за сиром.

— Хочете залишити свій фах і перекинутися на пропагандиста? — відізвався чотовий Залізняк.

— Думаєте, що я би був злий пропагандист. Я не раз зі своїми клієнтами заходив в пропаганду і думаю, що і серєд словаків добре вив'язався би, лише мене к-р ніде не посилає.

Тут всі розсміялися. Хоч як доктор Зубченко гострив зуби на овечий сир, але до села ми не планували йти.

— Бачимо, що ви, докторе, та й кожний к-р групи буде добре робити свою роботу, і буде за неї відповідати. Думаю, що всім це зрозуміло, — сказав Громенко.

— Так, друже к-р, — відповіли чотові. — З чехами можемо собі дати раду, а головне, що здобуваємо собі симпатії у населення, бо своєю поведінкою ми зробили більшє, ніж зброєю. Словаки бачать, що ми не є бандити чн грабіжники, а дисциплінована українська армія.

Щоб не гаяти часу, рушаємо в дорогу. Ніч нам дописувала — була погідна і тепла. Машеруємо цілу ніч. Пройшли ми до тридцяти кілометрів. Машерували ми гористими теренами, тому вояцтво вже послабло, і треба було подумати про відпочинок. 3 тяжким трудом видряпалися на гору і там вирішили стати на денний відпочинок.

Почало добре розвиднюватись. На горі розтаборились, сотню забезпечили і подались на відпочинок. Сонце гарно і тепло освічувало гірську поляну. Сотня добре відпочила. Ввечері машеруємо далі в дорогу. Кожен кілометр наближував нас до мети. Цієї ночі зробили ми досить добрий шмат дороги і над ранком підійшли під село Ракитне. Село було розташоване в долині. 3 огляду на втомлених вояків, нам знову треба було відпочити.

Біля полудня стійковий повідомив, що затримав цивіля, який прийшов збирати гриби. Цивіль казав, що близько немає четників, і що ми можемо спокійно загостити до села, але з огляду на конспірацію, не можна було йому довіряти. Сотенний наказав затримати цивіля до вечора. Цей словак розповідав, що говорять про нас його земляки, що вони нас приймають, як своїх братів, і лише чехи, що майже всі комуністи, хочуть нас знищити.

Ввечері сотенний висилає Бартля з чотою і з словаком до села, бо там він може довідатися, чи цивіль говорив правду. Чотовий Бартель помашерував до села. По кількох годинах повертає з задоволенням, бо ще приніс зі собою харчів.

Почало смеркати. Машеруємо цілу ніч. Над ранком знову думаємо, щоб натрапити на добре місце, де б можна було на день відпочити. На наше щастя, натрапили ми на потік і досить густий ліс. Тут вирішили ми мати денний постій. Сотенний каже мені:

— Друже бунчужний, виставте добрі забезпечення і відпочивайте, бо бачу, що і ви втомлені.

Я забезпечую сотню стійками, повертаю до почоту і застаю сотенного вже сплячого, а за кілька хвилин і я заснув твердим сном.

Біля полудня я пробудився, дивлюся — Громенко ще спить, закручений в палатку, мов вуж. Був він малого зросту. Дивлюся я на нього і думаю: який великий обов'язок взяла на себе ця мала людина, журиться за кожним вояком, вболіває за кожну втрату, а менш за все дбає про себе. По часі бачу, що малий клубок розвивається, а з-під палатки показується рижа розбурхана чуприна. Подивився сотенний, що я вже не сплю, і каже:

— Я вже не пам'ятаю, коли я так добре спав. Як там у сотні? Чи маєте якісь відомості зі села?

Я відповідаю, що к-ндант ПЖ Нічний говорив з дівчиною, яка пасла худобу. Вона казала, що в селі немає четників. Тепер перестудіюємо карту і будемо рушати в дорогу.

Почало темніти, подивились ми — перед нами високі гори, круті стежкн, які нам через ніч треба побороти. Але немає ради — харчове забезпечення маємо на кілька днів, тож машеруємо далі.

Наша мандрівка була різноманітною, щодень по кількадесят кілометрів посуваємося на захід.

Кожного дня понад лісами кружляли чеські літаки і розкидали летючки. Стиль більшовицьких відозв починався вже не до бандитів, а до рейдуючих частин УПА, щоб здавалися чеській владі і матимуть помилування. Вояки з тих летючок собі посміхалися, збирали і були задоволені, що буде в що закрутити букове листя.