Розділ «ПРОЩАЙ, УКРАЇНО! ЗДРАСТВУЙ, СЛОВАЧЧИНО!»

Біля полудня в стороні кордону почули ми серії кулеметів.

— Мабуть, наші вояки, які розгубились, перейшли кордон, — відізвався сотенний. — Я думаю, що нам треба рушати в дорогу.

Сотенний каже зв'язковому Крикові, щоб повідомив чотових приготуватися до відмаршу. Машеруємо досить обережно і тихо, поки нас ніхто не запримітив.

Під вечір приходимо недалеко села Пилипівці. Тут затримуємося. По короткім відпочинку машеруємо далі. Ніч була дуже темна, а ще й до того холодна. Але холод нам в марші не перешкоджав. Марш був досить повільний, бо це був для нас чужий терен.

Вже добре розвиднілось. Шдходимо під село Яблінка Нижня. Заходимо в гущавину лісу і там розтаборюємося. Почав падати дощ, вогнів не можна було палити, бо було близько до села. По забезпеченню сотні ми заснули твердим сном.

Я пробудився, бачу — вже вечоріє, а сотенний ще спить. Я його буджу, але він щось бурмоче і не хоче вставати, та я його таки буджу, кажу, що вже вечоріє. Він протирає очі, дивиться на годинник і каже:

— От, я собі добре поспав, буду мати досить на кілька днів.

Питає мене, чи, часом, які цивілі нас не бачили. Я відповів, що ні.

— Ну, гаразд, тепер подумаємо, як то би нам піти до села та купити дещо з харчів.

Сотенний питає мене, чи я би не пішов з роєм до села, щоб зорієнтуватися, як словаки будуть до нас ставитися.

Я дуже радо погодився на цю пропозицію. Беру з собою рій Лози і йдемо до села. Підходимо до крайніх хат і тут затримуємося. Висилаю розвідку, щоб перевірила, чи немає в селі чеських четників. Розвідка скоро повертає і голосить, що в селі спокійно.

Я, ройовий Лоза і троє вояків входимо до крайньої хати. Решту лишаю на дворі для охорони, бо не знаю, як до нас поставляться господарі хати. Стукаю до дверей і входимо до хати.

— Добрий вечір! — вітаю.

— Доброго здоров'я, — спокійно відповідає господар, сидячи на лавці (мабуть, читав газету).

Питаю його:

— Чи ви знаєте, хто ми такі?

— Так, знаю, — відповів господар, — ви бандерівці, тамтого року були у нас гостями. Чим вам можемо служити?

— Нам потрібно харчів, дещо з убрання і обув'я.

— Чим хата багата.

Я в тій хаті відчув якусь родинну атмосферу. Господиня сиділа з противного боку столу, а в час нашої розмови з господарем метнулася до другої кімнати. По короткому часі повертає до нашої кімнати з великим клунком, передає мені і з усмішкою каже: