Розділ «ПРОЩАЙ, УКРАЇНО! ЗДРАСТВУЙ, СЛОВАЧЧИНО!»

— Споживайте щасливо, хай Бог буде з вами, а гроші вам придадуться.

— Якщо будете мати можливість, то заходьте в гості, будемо раді, — сказала дівчина.

В тому моменті пригадались мені наші жертовні селяни, які віддали для нас все і, напевно, прийняли б так тепло і чужих гостей, таких, як ми.

Ми чемно прощаємось з господарями і відходимо. Я посилаю кулеметника Крука повідомити ройового Лозу, що час нам відходити, бо вже перша година по півночі.

За кілька хвилин всі вояки були на збірному пункті з великими клунками. Мусимо поспішати, бо наші друзі думають, що з нами щось злого сталося, може, і не припускають, що ми гостюємо. Забираємо свої "трофеї" і машеруємо до своїх. По дорозі вояки розказують про свої милі враження, як словаки їх гостили, навіть, і сливовицею.

— Будемо мати свято, — відізвався ройовий Лоза, — вже давно не їли ми білого хліба з маслом.

— От, гарні дівчата були в тих господарів, — дотепно сказав кулеметник Крук.

— Бачу, що тобі вже попустило: з'їв хліба з маслом, попив сливовиці та дивишся за гарними дівчатами, — сказав Лоза. — Думаю, що ви нас розумієте, друже бунчужний, ви також були в наших роках.

Вояки обмінювалися думками і враженнями, а тому, що клунки були затяжкі, то мусили ми відпочивати. Врешті долучуємо до сотні. Як нас побачили, всі зраділи, а ще до того, як побачили, що несемо великі клунки, Громенко каже:

— Я вже за вас побоювався. Якщо би ви були не прийшли за годину, то я думав іти до села з цілою сотнею, але, дякувати Богові, що ви щасливо повернули.

Я наказую сотенному інтендантові розподілити харчі по роях, повертаю до почоту і розповідаю про нашу приємну зустріч зі словаками.

Тішить мене, що словацьке населення ставиться до нас приємно, а з четниками дамо собі раду. Тим часом вояцтво насолоджувалося білим хлібом, салом і маслом, бо то було дещо відмінне від попередніх наших харчів.

Сотенний наказує скінчити святкування, бо нам треба відійти з того місця, щоб відбитися далі від кордону. Вояки скоро спакували те, що не доїли, залишили на залізну порцію.

Машеруємо кілька годин. Терен був лісистий, цілий час тяглися гори. Села траплялися дуже рідко, а на полонинах паслися вівці і рогата худоба. Милуючись гарними краєвидами, сотня посувалася вперед. Підживлення вояків зробило своє — поміж ними був веселий настрій, навіть, ніхто і не думав про те, що буде завтра. На терені Словаччини марш був повільний і короткий, щоб вояки трохи прийшли до себе. Тепер вони більше зрозуміли важливість нашої місії, хоч і з помітним хвилюванням дивилися в невідоме майбутнє.

Опинилися ми над селом Папіна і тут вирішили лишитись на денний постій. Сотенний наказує:

— Якщо б на нас найшов якийсь цивіль, то притримайте його до вечора.

Цілий день нашого постою мали ми на високій ялиці зірця, який обсервував довколишні села. Під вечір зірець повідомпв, що в бік кордону поїхала колона автомашин.

Москва шаліла, вона найбільше боялася того, щоб про ії облудні ідеї ніхто не знав. Якщо відділи УПА дістануться в західний світ, то принесуть правду про комуно-більшовицьку пропаганду, про підписання трьома країнами договору про знищення УПА і недопущення її відділів до переходу на захід. 3 Москви до Праги приїхали сотні протипартизанських знавців, які почали організовувати чеських комуністів до боротьби проти УПА.

Під вечір наша розвідча група повертає і повідомляє, що недалеко від нас вони бачили хутір. Аж тут наш стійковий приводить лісничого, що йшов на полювання і найшов на наш табір.

Лісничий був інтелігентною людиною, добре ознайомленою з нашою боротьбою. Він пригадав тогорічні рейди наших відділів у Словаччину. 3 нами просидів він майже до вечора. Сотенний попросив його, чи не купив би він нам дещо з харчів. Він сказав, що дуже радо це зробить. Я дав йому гроші, що його дуже здивувало (звідки ми маємо чеські крони). Одразу грошей не хотів брати, а опісля таки взяв і попрямував до села. Нам не хотілось вірити, щоб цей чесний лісничий зробив нам щось злого. Проминув довгий час. Ми нетерпляче чекали. Вже майже смерком дивимось — іде з клунком на плечах втомлений лісничий, бо клунок був досить великий і важкий.