Розділ «ПРОЩАЙ, УКРАЇНО! ЗДРАСТВУЙ, СЛОВАЧЧИНО!»

— Ви не вірили, що я прийду до вас, правда? — усміхнено сказав. — Я вас дуже добре розумію, бо не всім зараз можна вірити. Я вам співчуваю, але мушу сказати, що ви є українські герої. Вже так давно по війні, а ви ще воюєте. Допомагай вам, Боже, у вашому ділі!

Сотенний подякував йому за добросердя, чемність і зрозуміння. Лісничий, відходячи, сказав:

— Стережіться, панове, бо по селах є багато чеського війська, самі СНБ (служба народної безпеки). Чехи говорять про вас дуже гарно: що ви не є банди, а хоробре, здисципліноване військо. Вас, напевно, знають і ма Заході, бо щодня про вас пишуть чеські газети. Писали, що біля Жегної вас розбили, але я бачу, що писали неправду, бо маєте багато війська.

— А чи писали, скільки нас перейшло на чеську територію? — запитав сотенний.

— Писали, що біля п'яти тисяч, і добре озброєних, — відповів лісничий.

— Ми стрічалися з вашими четниками і їм казали, що ми не прийшли з ними воювати. Ми їх могли знищити до одного, але по-братерськи стиснули руки і розійшлись кожен в свою сторону.

Сонце почало ховатись за високі гори, і по приємній розмові з лісничим нас піднесло на дусі, що вже і чехи добре про нас говорять, а словацьке населення з нами в повній солідарності. Наша поведінка своє зробила — ми своєю появою доказали, що УПА не є бандитами, а добре здисциплінованою армією.

По короткій розмові лісничий побажав нам успіхів, з нами попрощався і задоволено відійшов до своєї домівки. Сотенний подякував за його серце і зрозуміння.

Запасам харчів, хоч невеликим, вояцтво зраділо — буде на прикру годину, як не стане можливості нічого купити.

Лісничий при відході дав нам добрі вказівки, куди нам найкраще машерувати, аби обминути чеські застави.

Біля години четвертої відділ був готовий до відмаршу. Ще раз ми простудіювали карту терену, побачили, що лісничий дав нам добрі вказівки. Поміж вояками добрий гумор, що нас найбільше тішило. По добрім відпочинку машеруємо досить скорим маршем. Проходимо польовими дорогами, обминаємо села і все ближче посуваємося на захід. Цієї ночі зробили маршу п'ятдесят кілометрів. Хоч вояки були втомлені, але нарікань не було, в кожного був гумор і надія на краще завтра. Вояки знали своїх командирів, що про них дбають і приведуть до наміченої мети.

Почало заноситись на день. Дійшли ми недалеко села Янкловци, зупинились за якихось два кіломєтри від села. Терен досить догідний на відпочинок, а по довгому і форсовому марші всі ми були помучені. Виставляємо стійки.

Я і чотовий Лагідний пішли, перевірили терен, і забезпечення і повернули до почоту. Бачу, що сотенний схилив голову на мапник і заснув. По хвилі я розгорнув свою палатку і також скоро заснув. Спав я досить твердо.

Біля години збудив мене зв'язковий Крик, щоб я дещо перекусив. Підіймаю голову і бачу, що сотенний вже свою пайку докінчує. Побачив, що я підніс голову, і каже:

— Бачу, що і ви були також дуже змучені, що так довго спали. Я вже карту добре простудіював та визначив рух маршу. Думаю, що знову зробимо добрий шмат дороги, як нам чехи не перешкодять, бо, як сказав лісничий, добре за нами полюють. Тішить мене, що добре про нас говорять.

Почало темніти.

— Шкода гаяти час, — сказав сотенний, — друже Перець, перекажіть чотовим, щоб приготувались до відмаршу.

Молодий, жвавий зв'язковий, бо всього йому було сімнадцять років, скоро метнувся до чотових, і за кілька хвилин відділ був готовий до відмаршу. Я переходжу сотнею, перевіряю, чи все в порядку. Добре, що поранені прийшли до здоров'я і можуть добре машерувати. Я завжди був біля сотенного, а при нас — обидва зв'язкові до розпорядження. Переднє забезпечення, сотенний почот посередині, а відтак — решта відділу. Час до часу перевіряю відділ. Вояцтво тримає належну відстань, щоб у разі несподіванки могли зайняти оборонні становища.

Ніч погідна і досить гаряча. Піт заливав очі, але ми задоволені, що без пригод перейшли добрий шмат дороги. Почало розвиднюватись. Дивимося на годинники — година четверта. Зближаємось до села Порядж. На узгір'ї був густий ліс.

Село Порядж лежало поміж горами на рівнині, краєвид був гарний — приємно оглядати. Тут починались словацькі полонини, де випасали худобу і отари овець.