Розділ «ПРОЩАЙ, УКРАЇНО! ЗДРАСТВУЙ, СЛОВАЧЧИНО!»

— Споживайте щасливо.

Я витягаю чеські крони і хочу їм платити, але жінка сміється і каже:

— Дякую, ми плати не хочемо, хай вам Бог помагає у вашій дальшій боротьбі, споживайте здорові, — ще раз сказала. — Ми також українці.

Як приємно було почути таке несподіване слово, яке господиня з гордістю сказала. Хоч бідні, але гостинні люди.

Господареві було цікаво: звідки ми маємо гроші. Я йому вияснив, що наш провід мав зв'язки з різними краями в світі, що як йшли ми до них у гості, дістали на плату харчів, щоб словацький народ не думав, що ми якісь банди. Господар поінформував нас про ситуацію в Чехії і сказав, що ніхто не знає, що бандерівці є в Словаччині. Я подякував господарям за їхнє щире серце і зрозуміння. Ми попрощалися, як брат з братом, стиснули руки. Я сказав:

— Бувайте здорові!

— Ідіть з Богом! — прощалася господиня.

Забираємо дарунки господарів і відходимо. Ті клунки залишаємо біля наших стійкових і підходимо до другої хати. Стукаю в двері, чую голос зі середини хати:

— Заходіть. Входимо в хату, застаємо сім'ю при вечері.

— Добрий вечір, — вітаю, — смачної вечері.

Тут побачив я, що ціла сім'я змішалась, мабуть, побачили, що наші уніформи не є уніформи четників. Але я цьому скоро запобіг, сказавши до них:

— Не бійтеся, ми є українські повстанці, або, як у вас нас називали, бандерівці.

Всі, хто сидів за столом, встали, і молода дівчина каже:

— Я пам'ятаю, як тамтого року ми на Великдень гостили у ваших повстанців.

Опісля настала приємна атмосфера. Тут знову господар питає:

— Чим можемо вам служити?

Я відповідаю, що ми хочемо купити щось з харчів. В моменті та молода дівчина і господиня вийшли до другої кімнати. Я перепрошую господаря, що перервали ми їм вечерю.

— Нічого, — відповів господар і попросив нас сідати. Я сів, а решта вояків не сідали. Господар питає:

— Чому вояки не сідають, ви можете бути у нас безпечні, так, як на своїй рідній землі, ми знаємо, за що ви воюєте.

Тим часом з другої кімнати виходять господиня з дівчиною і виносять зав'язаний клунок. Я дякую господині за їхнє добре серце, витягаю гроші і хочу платити. Господар відізвався: