TextBook Але розбуркати Петренячого не можна було. Вiн схилився на стiл i, держачи в однiй руцi пляшку, хропiв. Микита Гордiйович махнув рукою й вийшов iз хати.
А Онисько говорив до дячка:
– Це, так би сказати, ви попiвську халамиду на вольноє життя змiнили? Хороше дiло! Як це в святiм писаннi сказано: i променях отця i матiр свою i пойди за мною. Ну, як ви нащот того… Мабуть, багацько зарiзали?
Нечипiр здригнув, але промовив спокiйно:
– Всяко бувало.
– Правильно! Це менi ндравиться. Одно слово – атльоти!
– А як цi «атльоти» i з тобою те ж зроблять?
Дячок пiдняв брови й наставив гострi свої очi на Ониська. Той подивився на Нечипора й усмiхнувся полохливо.
– Воно, звичайно, ваша власть i сила, але цього робити не можна. Забороняється, як той казав.
Думав: «Дурить сволоч». Знає, що тепер нiчого з ним не вдiємо. Хотiлось пiдвестись i вдарити по пицi.
А Кажановi похвалятись хотiлось. Випив випалом iз стакана й почав:
– Воно, конешно, всяко. А як розказати як слiд, то вийде так. Значить, вiзьмеш його, положиш горiчерева – i нумо видовбувати очi. Звiсно, не фунт iзюму. Та ще й нiгтi на пальцях обценьками пооддираєш. Да! Одно слово, помститися ми майстри. Ну, а Нечипiр молодець. Майстер первий сорт!
Дячок хотiв сказати, щоб Кажан помовчав, i не знав, як це зробити.
А Кажан випив ще i ще розказував. Онисько слухав уважно, а Панас сидiв бiля дверей i миготiв очима. Потiм пiдiйшов до Кажана i говорив йому пошепки:
– Так що, сину мiй дорогий, покинь, просю тебе, оцiї напастi. Незручно нам. Вiн же таки (i Панас кивав головою на дячка) вийшов iз панiв, мабуть. Бог iз ним, а нашоє дiло сторона.
Кажан похилив голову на стiл i цiдив крiзь зуби:
– Ви, тату, нiчого не понiмаєте. Звiсно, ваше дiло сторона, а моє нi! Бо як був я у плiну, в Германiї, скажем, то говорiть менi…
Сiв знову струнко:
– Ну, як для примiра содержати картошку в нашiм селi? Га? От бачите, i не знаєте. А я цю прахтику пройшов. Скажемо так: вирили ви яму в пiску…
Розказав, як збудувати дешевенький льох для бараболi на пiщаному грунтi.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сині етюди » автора Хвильовий Микола на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „БАНДИТИ“ на сторінці 8. Приємного читання.